Жив колись могутній володар. Наймогутніший зі всіх, відомих з історії. На чолі своїх військ він захопив чимало міст і країн. Хоча його королівство було таким могутнім і великим, що тут ніколи не заходило сонце, однак і він не міг протистояти часові. Минали роки, хилили його додолу і вкривали сивиною. Він знав, що час, який йому залишилося прожити, невпинно, хвилина за хвилиною зменшується.
Що буде з моїм сином?
Володаря мучило багато болісних запитань: що станеться з великою імперією, коли він буде змушений покинути її й віддати зграї ворогів, які оточували його зі всіх боків, вичікуючи відповідного моменту, щоб завдати остаточного удару.
Можливо, вже тепер зачаїлися, як стерв’ятники, навколо трону, злосливо посміхаючись, шпигуючи і наперед ділячи здобич.
Володар мав двадцятилітнього сина, якого дуже любив. Він пов’язував із ним усі свої надії. Віддав би за нього життя. Та що тепер вдіє, принц занадто молодий і недосвідчений. Він народився, коли володар був уже літньою людиною?
Де його сховати? Хто захистить його? Потрібна була надійна схованка, де вороги не змогли б його знайти і де він зміг би спокійно підготуватися до того, щоб зайняти трон. Але де її знайти?
Будівництво твердинь
Ці думки не давали спокою старому королеві, й одного дня він сказав принцові:
– Сину мій, я вже не довго правитиму й не знаю, що станеться після моєї смерти. Навколо тебе багато ворогів. Дуже переживаю за королівство, яке я створив, і за тебе. Я спокійніше доживав би віку, якби знав, що ти маєш якусь безпечну схованку, де міг би сховатися в разі небезпеки. Тому, прошу тебе, об’їдь королівство й у всіх його куточках накажи збудувати твердині. Нехай вони будуть розкидані по всій території королівства. Де б ти не опинився, одна з них має бути поблизу.
Юнак слухняно вирушив у дорогу. Проїхав на коні всю країну, мандрував горами й долинами, і там, де знаходив відповідне місце, наймав найкращих архітекторів, майстрів, ремісників і наказував їм будувати міцні, надійні твердині, яких не зміг би захопити навіть найсильніший ворог.
Твердині з шліфованого каменю постали в гущі лісів, у схованих від людського ока долинах, на вершинах пагорбів, у пустелі, на берегах рік і на схилах гір. Було витрачено багато грошей, але принц не звертав на це уваги: адже йшлося про його життя і трон.
Через якийсь час юнак повернувся до батьківського палацу. Втомлений, але задоволений, що виконав завдання, з’явився перед батьком.
– Отже, синку, як ти дав собі раду? Чи зробив усе, що я наказав? – запитав старий король.
– Так, батьку, – відповів принц. – По всьому твоєму королівстві височать неприступні твердині: у лісових хащах, у горах, у пустелях.
Але старий король, наймогутніший зі всіх відомих історії, замість того, щоб привітати сина, із великим сумом схилив голову.
Твердиня приязні
– Сину мій, коли я казав тобі збудувати твердині по всій країні, я зовсім не це мав на думці. Ти маєш знову поїхати й почати все спочатку. Фортеці, які ти збудував, не вбережуть тебе від небезпеки. Залишишся сам і не уникнеш ворожих засідок і пасток. Схованки треба будувати в серцях благородних і добрих людей. Зайди таких людей і завоюй їхню приязнь. Тільки тоді зможеш урятуватися у важкі часи. Лише там, де людина має щирого друга, вона знайде дах, під яким їй гарантовано захист і безпеку.
Ці холодні батькові слова засмутили принца. Але він знову слухняно вирушив у дорогу. Цього разу, щоправда, вже не в пустелі, провалля й дикі нетрі, а до людей. Щоб пожити серед чоловіків і жінок королівства й збудувати надійний притулок в їхніх серцях, як заповів старий мудрий король. А це вимагало набагато більше зусиль і праці, ніж під час першої мандрівки.
І згодом принц ніколи не шкодував про це.
Коли через деякий час старий володар помер, принц уже не боявся жодного з ворогів.
Суть оповідання
Логіка молодого й недосвідченого принца схожа на логіку багатьох осіб, які довіряють своє життя, свою безпеку мурам, броньованим сейфам, протизламним засобам або, що найгірше, зброї. Тимчасом старий володар навчає сина, що безпечне королівство можна створити лише в серцях людей.
Завоювати серця людей можна лише любов’ю, яка вчить нас жити для інших, як це зробив Ісус, віддавши Своє життя за нас.
Також Святе Письмо розповідає…
Одного дня Ісус увійшов до синагоги в Назареті й прочитав уривок із книги пророка Ісаї, в якому йдеться про програму й стратегію Месії. Можна прочитати й пояснити дітям цей уривок із Євангелія від Луки (Лк. 4:16-30).
