Більшість читачів Біблії (точніше – 32-го розділу книги Вихід) «підхоплюють» лише моральну сторону історії про відлитого неслухняними ізраїльтянами із золота Тільця. Дійсно, «буйний» і непокірний народ порушив другу заповідь декалогу «не роби собі кумира і ніякого зображення». У тіні залишається одне питання, яким цікавляться лише біблійні фахівці або знавці. І більшість читачів не знають, що від відповіді на це питання може значно змінитися і «мораль» цієї відомої історії. Питання звучить так: що означав Золотий Телець для буйного і неслухняного єврейського народу? Спочатку дамо відповідь на питання, чому саме телець з’являється як «заступник» тимчасово зниклого на Хориві Мойсея.
Першою-ліпшою відповіддю може стати наступне твердження: єгиптяни поклонялися богові Апісу, священному бику, присвяченому божествам Птаху і Осірісу, символу фараонової влади. Зазвичай єгипетські жерці знаходили живого бика і приводили його в Нікополь, де цей «священний» бичок «відбував» свій термін, поки його не топили в Нілі. Відповідно древні євреї, мабуть, запозичили цього бога собі. Проте, швидше за все, євреї не запозичили жодних божеств з єгипетського пантеону. Причина перша: вони заперечували усіх єгипетських божеств. Цим запереченням наповнена перша половина книги Вихід. На цьому запереченні трималася національна ідентичність євреїв в Єгипті. У них був свій Бог.
Друге: вони ненавиділи фараона і усе, що було з ним пов’язане. Відповідно і бика Апіса. Дійсно, народ проголошує, що «ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської!» Ну не бог же Апіс зрадив свого пана фараона, чи не так? І третя причина: єгиптяни поклонялися живому бику, а не металевому. Треба бути витонченим теологом, щоб за пару тижнів настільки трансформувати вчення про бога Апіса в масовій свідомості.
Інше припущення про те, чому це був саме телець, а не інша тварина, полягає в тому, що в хананейських народів Ваал шанувався під виглядом бика. Проте, по-перше, ім’я Ваала ніде в цій біблійній історії не згадується. По-друге, маловірогідне, що євреї сотні років в Єгипті одностайно зберігали хананейське божество, а точніше божества: Ваалів могла бути будь-яка кількість. Дозвольте, де ж Авраамове вчення про єдиного Бога? По-третє, багато сотень років після вторгнення в Ханаан євреї боролися з культом Ваала (з усіма биками) як з чужим для них. І, нарешті, по-четверте, євреї вклонилися теляті, а не бикові.
Ще більш дивно, що культ Золотого Тельця ми зустрічаємо в історії про розподіл Ізраїлю на дві держави: на сам Ізраїль і на Іудею. Цар Ієровоам «зробив двох золотих тельців і сказав [народу]: не потрібно вам ходити в Єрусалим; ось боги твої, Ізраїль, які вивели тебе з землі Єгипетсько» (3Царств 12:28). І найцікавіше, великий пророк Ілля, що самовіддано бився проти культу Ваала, жодним словом не згадує про встановлених у містах Ізраїлю золотих тельців. Чому? Відповідь очевидна: євреї вважали, що видимий образ Бога, Який вивів їх з Єгипту, – образ Золотого Тільця. Це «вітчизняне» єврейське божество, яке, хоча і порушувало другу заповідь, не порушувало першої заповіді про «єдиного Бога». Вочевидь, Золотий Телець був древнім символом найдревнішого божества на ім’я «Ягве».
Мойсей хотів змусити співвітчизників прийняти істину про те, що єдиний Бог Ягве не виглядає як телець. Він взагалі ніяк не виглядає! Тому що Бог є дух. Древні євреї, кочовий і суворий народ, довго не хотіли відмовлятися від потужного і буйного символу тельця, який немов топтався по вершині священної гори Хорив, даючи про себе знати ревом на багато кілометрів. Вони уявляли Бога саме таким; молодим і нестримним. За що поплатилися після повернення Мойсея. Чи виправдовую я народ? Ніскільки. Чи засуджую Мойсея, що наповнив трупами підніжжя Хорива? Ні. На жаль, історія наповнена (і ще наповнюватиметься) подібними методами захисту доктринальних істин. Мораль цієї історії не в тому, що язичництво і сріблолюбство – це погано. Це усе розуміють. Річ у тім, що релігійна свідомість трансформується досить повільно, істина лише поступово звільняється від язичницьких елементів численних земних релігій. Золотий Телець – це неминуча помилка цивілізації і кожної окремої людини в минулому, сьогоденні і майбутньому. Помилка ця полягає в тому, що наше розуміння Бога недосконале. І одночасно наш золоті тельці – образи Бога, як ми Його уявляємо, дуже дорогі і близькі нам, оскільки ці образи – верх нашого недосконалого уявлення про єдиного істинного Бога. Кожен вірить так, як може. Кожен чує те, що хоче чути. І як в історії, описаній у 32-му розділі книги Вихід, щойно ми губимо джерело «зовнішнього» одкровення, ми тут же з кращих мотивів споруджуємо свій особистий релігійний символ, який народжений у глибинах наших культур і цивілізацій. Тішитися можна лише одним; минуло багато віків, ми більше стали розуміти. Тому наш персональний ідол буде схожий на істинного Бога значно більше, ніж Золотий Телець.
