В історії зцілення Ісусом Христом сліпонародженого, про яку дізнаємося з 9-го розділу Євангелія від Іоанна, впадає у вічі намагання переконати вороже налаштованими до Спасителя фарисеями колишнього сліпця в тому, що його Зцілитель був грішною людиною і через те не міг зцілити сліпця, що раптом прозрів…
Звучить абсолютно абсурдно, проте так намагається жити практично весь світ: бачити навколо себе творіння Боже, але впритул не помічати Творця. Так що в цьому плані фарисеї нічим не відрізняються від переважної більшості людей, що оточують нас, а деколи і особисто нас… І як тут не пригадати наступні біблійні слова: «Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків» (1Кор. 10:11), а згадавши ці слова, поглянути на диспут, що виник між впертими фарисеями і непохитним сліпцем, якого зцілив Спаситель:
– Віддай славу Богові; ми знаємо, що Чоловік Той – грішник.
– Чи Він – грішник, не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу.
– Що Він зробив з тобою? Як відкрив твої очі?
–Я вже сказав вам, і ви не вислухали; що ще хочете почути? Чи не хочете і ви стати Його учениками?
– Ти Його ученик, ми ж Мойсеєві учні. Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог; а про Цього ж не знаємо, звідки Він… (Ін. 9:24-29).
Між іншим, такі бесіди можуть тривати довгий час, доки одна із сторін не вирішить припинити внаслідок розуміння її беззмістовності або ж банального фізичного чи розумового виснаження. Про зміну думки мова не йде, адже тут стоїть питання релігійних переконань, а не пошуку істини, і тому в такій ситуації жодних поступок чи зміни думки не буде. Що власне і підтвердили фарисеї, які так і не захотіли визнати в Ісусі, принаймні, Божого пророка, попри цілий каскад чудес, які на той час відбувалися навколо них. Цей факт треба добре пам’ятати, і не намагатися марно тратити час, намагаючись у чомусь переконати людей, які зовсім не хочуть знати істини.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Небажання знати істину