Коли мене попросили написати статтю про те, що таке ідеальна жінка і жіночність, я спочатку подумав, що це дуже просто. Відразу ж прийшли на пам’ять якісь розхожі фрази-штампи. Згадалися і деякі біблійні вірші, і різні інші цитати, які дуже добре і образно ілюструють нашу тему.
Але тим і хороші подібні цитати, що вони вкладені у вуста літературних героїв і повинні сприйматися з певною долею іронії. Є питання, на які легше відповісти цитатою, ніж дати відповідь у рамках невеликої публіцистичної статті. Нам завжди нелегко говорити про ідеал. Тим більше про ідеальну жінку. Втім, те ж саме вірне і відносно ідеального чоловіка. Наприклад, для когось – це той, хто ніколи не плаче, в інших же культурах чоловічі сльози не є чимось неприпустимим. З образом ідеальної жінки все ще складніше, оскільки, як мені здається, і самі жінки складніші. Коли ми читаємо: «І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою» (Бут. 2:18), ми не можемо зрозуміти, що мав на увазі Бог під подобою. Очевидне одне: це просте слово свідчить про любов до нас премудрого Бога і ще про те, що Він розуміє нас набагато краще, ніж ми самі. Адже ні в Адама, ні в нас з вами ніколи не вистачило б фантазії на те, щоб сформулювати, що ж нам треба для повного щастя.
Складність нашої теми ще і в тому, що уявлення про ідеал змінювалися з часом. У минулому столітті, наприклад, саме слово «жіночність» було чимось підозрілим і міщанським. Ті, хто старший, добре пам’ятають поширені в СРСР гасла про «стирання граней». Нас закликали стирати грані між розумовою і фізичною працею, між містом і селом і ще багато між чим. Грані не піддавалися і стиралися важко, а от грань між чоловіком і жінкою виявилася, навпаки, досить крихкою. І тут ми наздогнали і перегнали Захід у традиційній для нього боротьбі за рівноправ’я. Насправді ж виявилось, що за усім цим ховалася чоловіча втеча від відповідальності при одночасному збереженні особливого, привілейованого становища в суспільстві. Жінкам дали можливість виконувати важку чоловічу роботу, але одночасно не дали можливості займати якісь вищі керівні посади. В якийсь момент зразком для наслідування стала жінка, яка, не гаючи часу на любов та інше «лушпиння», бігає від верстата до верстата, виконуючи важку фізичну роботу.
Людині чомусь властиво прагнути до певного еталону або зразка. Коли ми намагаємося охарактеризувати ідеального робітника, ідеального учителя і т. д., у нас щось більш менш виходить: ми можемо назвати певний набір професійних характеристик і навіть переважні риси вдачі, які, як на нашу думку, дадуть шанс простому слюсареві стати слюсарем ідеальним. Проте спроби сформулювати свої уявлення про ідеал у загальнішому плані – ідеальний вірний, ідеальний чоловік, ідеальна жінка – завжди виглядають штучно і сухо. Та і збудувати біблійний зразок для наслідування в даному випадку дуже непросто. Жінки, яких ми зустрічаємо на сторінках Священного Писання, такі різні! Є в Біблії один розділ, де прямо говориться про риси ідеальної дружини, – це 31-й розділ Книги Притч. Але і цей текст навряд чи прояснює ситуацію з ідеалом. Якось не дуже вписується в нашу культуру дружина, яка, «як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій» (Прит. 31:14). Тим більше що про чоловіка тут сказано тільки те, що він «відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі» (Прит. 31:23).
Отже, наші спроби уявити собі ідеальну жінку приречені на невдачу. І в цьому є сенс! Ми ніколи не бачили ту, про яку читаємо в «Пісні Пісень». Ми не можемо сказати, на кого вона була схожа, який у неї був голос, які очі. Ми нічого не знаємо ні про її життєві переваги, ні про темперамент. Зате ми знаємо, що Бог подарував автору «Пісні» ту, яка відповідала йому, і одночасно подарував його їй.
Напевно, жоден чоловік не уникнув того, щоб намалювати у своїй уяві ту, яка, на його думку, «відповідає» йому. Цей еталон ми можемо носити в себе в душі багато років, а коли зустрічаємо свою любов, то раптом усвідомлюємо, що вона зовсім не схожа на вигаданий ідеал. Причому це може стосуватися як зовнішніх характеристик (колір волосся, очей, зріст), так і рис вдачі. І як потім ми розуміємо, реальна кохана, дана нам Богом, краще за той, загалом стандартний, образ, який, як здавалося, відповідає нам.
Чи є моя кохана ідеальною жінкою? Ймовірно, ні. Та все ж це саме вона – «блищить, немов зоря, прекрасна, як місяць, світла, як сонце, грізна, як полки з прапорами» (Пісн.П. 6:10). Вона найкращий дар від Бога. Хотів би я, щоб вона була абсолютним ідеалом жінки? Тією, яку можна було б об’єктивно назвати наймудрішою, найблагочестивішою, позбавленою всяких слабкостей і що має бездоганний смак? Звісно, ні. Адже тоді б у мене не було жодного шансу.
