«Години йдуть, дні біжать, а роки летять», – свідчить людське спостереження. І чим старше (чи старіше) стаєш, тим більше переконуєшся в істинності (і невблаганності) цих слів. Те, що здавалося для тебе далеким у часі, чи вже стало реальністю чи залишилося далеко позаду, у минулому… І єдиним незмінним у цьому світі залишається Господь і Його слово: «Всяка плоть як трава, і всяка слава людська як цвіт на траві; як засохне трава, і цвіт її одпаде; Слово ж Господнє перебуває повік; а це є те Слово, яке проповідане вам» (1Пет. 1:24,25). І от дивина, це вічне, життєдайне Слово з віком відкривається завжди в іншому, незвіданому до того ракурсі, звісно, якщо це слово перечитувати знову й знову.
От візьмемо, для прикладу, події, які сталися невдовзі після тріумфального Христового в’їзду в Єрусалим: «І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх» (Мф. 21:12-14). Що, передусім, впадає у вічі в цьому біблійному уривку? – Христос очистив храм від людей, які, як сказали б сьогодні, «робили бізнес на релігійних почуттях віруючих». А що стає явним з плином часу? – Спаситель зцілив у храмі фізично немічних людей, які теж перебували там, але до часу залишалися поза увагою.
Щось подібне відбувається і в нашому житті: коли ми молоді, коли повні сил, у нас вирують усілякі бажання та емоції, ми намагаємося встигнути зробити стільки у своєму житті! У цій гонитві нам часто немає діла до ближніх, особливо до тих, від кого ми не зможемо отримати щось корисне для себе в плані матеріальному. А от спливає час, нас поступово полишають і бажання, і сили, і емоції, і на перший план виходять речі, які завжди перебували поруч з нами, але до часу залишалися поза увагою… Які саме? – А відповідь на це запитання дасть час.
Давайте перейдемо до іншого біблійного уривку, щоб потім перейти до короткого висновку: «Вранці ж, повертаючись у місто, (Ісус Христос) зголоднів. Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла. Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це – відразу ж всохла смоковниця? Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите» (Мф. 21:18-22).
Знову запитання: що передусім впадає у вічі? – Смоковниця, що раптово засохла; подив учнів, які ніби вже не мали нічому дивуватися перебуваючи стільки часу з Ісусом; можливо, гора, яку можна зсунути в море, головне, щоб була для цього віра… Але мало хто бачить у цьому Господнє застереження, що Він з часом вчинить так само з кожним, хто не приносить плоду: віри, молитов, добрих справ. Поки ми молоді, ми ладні гори переставляти задля досягнення власних цілей, проте не готові часом і пальцем поворухнути задля блага ближнього…
А тепер самий час перейти до висновку, для когось і не дуже втішного: не треба ігнорувати Господні попередження, якими рясно всіяне Боже слово, адже час кожного з нас спливає, і лише одному Богу відомо, скільки його лишилися до зустрічі з Ним: «Отже, глядіть, робіть обережно, не як нерозумні, а як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві, отже, не будьте нерозсудливі, а пізнавайте, що є воля Божа» (Еф. 5:15-17), яка, як відомо з Біблії, полягає в любові до Бога та ближнього.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Господні попередження