Битва за реальність народження згори повинна вестися усіма відродженими християнами. Дуже часто лікарям і медсестрам доводиться битися за життя немовляти, що народжується. Церква ж має битися за надприродне диво, що відбувається в ній, – відродження душі. Поза сумнівом, саме про це говорив апостол Іуда, коли закликав ранніх християн серйозно «боротися за віру, раз передану святим».
Але навіщо боротися? З погляду диявола мета битви більш ніж очевидна. Диво народження згори перемагає невірство і є найбільшим з усіх можливих аргументів проти атеїзму і лібералізму. Зміни, які відбуваються в новому творінні, стають найпереконливішою рекламою на користь перемоги Царства Христового у світі, що оточує нас. Сатана може сперечатися проти богослов’я і проповідей, але він просто втрачає дар мови перед свідченнями, що проявляються в повсякденному житті.
Дияволу є що втрачати. Народжений згори новонавернений завжди говорить дуже голосно, і його усі чують. Його неможливо змусити замовкнути. Як ненавиділи колишні фарисеї чоловіка, народженого сліпим, і його докучливі і шумні свідчення: «Одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу»; «Я врятований»; «Я тепер нове творіння»; «Зі мною сталося щось дивовижне» і проголошення, які сатана хотів заглушити щоб то не було.
Не дивно, що ворог передусім б’ється за те, щоб не допустити народження згори. Якщо він втрачає людину на цьому етапі, він починає боротися за те, щоб убити її або покалічити в ранньому дитинстві. Він нагадує нам воронів і чайок з далекої півночі. Ці хижаки дуже активні в період народження ягнят. Пастухи розповідають, що їм доводиться проявляти пильність із самого початку періоду народження ягнят. Ворони і чайки нападають на новонародженого ягняти ще перш, ніж його ніжки з’являться з утроби матері, бо саме тоді малюк зовсім беззахисний. Вони викльовують йому очі або язик, а іноді і те, і друге. Під час народження ягнят пастухи чергують цілу добу, прагнучи захистити ці життя, що народжуються.
Дияволові є що втрачати. Народжений згори новонавернений – це безстрашний воїн. Якщо його правильно живити і учити, у ньому зростатиме і розвиватиметься воїн і борець. Його світогляд зміниться від світського до Божого, і він протистоятиме усьому нечестивому і диявольському. Один полк новонавернених у своїй першій любові є грізною і значною загрозою диявольському царству. Більше того, вони, як і усі живі істоти, потребують їжі. У них величезний апетит на святість і, якщо їм не заважати неправильними порадами, що йдуть від непослідовних «старших» християн, їм захочеться «мати участь у святості Його». Вони, як перші християни, стануть «співучасниками Отчого обіцяння в Христі Ісусі». Вони сповняться Святого Духа і разом з Ним, Який перебуває в них, перевертатимуть світ догори дном як це робила рання Церква.
Дияволу нестерпна сама думка про велику кількість народжених згори. Джордж Фокс сказав, що істинно відроджений християнин матиме вплив, який відчуватиметься в радіусі десяти миль. «Але, – заперечить читач, – що можна сказати про ті тисячі, які щороку сповідують своє рішення йти за Богом?» На жаль, так зване рішення біля вівтаря і народження згори – це абсолютно різні речі.
Та все ж, навіщо боротися? З погляду церкви ця битва має однакову значущість з двох протилежних причин. Без народжених згори християн Церква опуститься до загниваючого формалізму. Вона почне відмирати, подібно до будь-якої нації у світі. По усій нашій землі невіруючі називають Церкву «пережитком часу». Але вони не посміли б так говорити, якби в церкві постійно і у великій кількості народжувалися б духовні немовлята. Родове відділення не можна назвати «пережитком часу». Це відділення дуже навіть сучасне. Воно є пріоритетним і життєво необхідним. Народження нових громадян просто потрібне, якщо нація не хоче померти. Загороду для ягнят не назвеш явищем, що пережило свій вік. Як і відділення для курчат на птахофермі. Там вирує дуже цікаве і активне життя. З цієї причини кожен випадок пробудження живої віри перетворюється на вкрай хвилюючу подію. Воно змінює світ, бо на релігійну сцену виходять нові подвижники і нові і свіжі сили, щоб творити історію.
Але навіщо боротися за новонароджених? Без напливу нових духовних немовлят молитовні зібрання зачахнуть. Ви можете відкривати клуб, концертний зал, школу, але молитовні зібрання без нового життя поступово затухатимуть, якщо туди не прийде нова душа.
Якщо не з’являться новонароджені, зачахне і свідоцтво. Ні в кого не буде новин, якими можна буде поділитися. Світ, що спостерігає за нами, дивується з того, що церква не робить нічого корисного. І вони праві. Але нехай декілька людей знайдуть справжніх народжених згори, і вони повернуть церкву до життя. Вірно і те, що немовлята приносять проблеми. Нове життя цим і відрізняється. Але це усе здорові проблеми – проблеми харчування, захисту, вчення і практичного життя. Ці проблеми спонукають серця битися.
А які проблеми характерні для бездітної церкви? Якщо в ній немає припливу нових членів, якщо їх кількість скорочується, то в один момент будівлю церкви продадуть або перетворять на товарний склад. Чи, як у випадку з багатьма церквами сьогодні, якщо в ній з’являються нові члени, але не народжені згори, то кількість членів церкви не зменшиться, але за те виникнуть проблеми із зростанням впливу цього світу в домі Божому, внаслідок чого церква стоятиме на місці і повільно перетворюватиметься на болото. Якщо люди, особливо молоді, які, приймаючи рішення звернутися до Бога, стають номінальними християнами, але не змінюють при цьому свого серця, то церква скоро перетвориться на центр розваг.
Так звана «євангелізація нового типу» – потіха для диявола. Молодим людям пояснюють, що їм слід змінитися. Потім їм цитують біблійні вірші про основні християнські принципи, такі, як божественність Христа, Його місія як Спасителя світу, і якщо вони сповідують свою згоду з цими принципами, їм кажуть що вони набули спасіння. Пізніше ми побачимо їх у пивних. Розчарованих і знесилених. Ми побачимо їх скрізь, куди б ми не пішли. Вони скажуть, що спробували християнське життя, але в них нічого не вийшло. Природно, не вийде. Річ у тім, що вони не були упевнені у своїй гріховності. Вони не розкаювалися достатньою мірою, щоб рішуче і назавжди порвати з гріхами. Іншими словами, вони не покаялися. Але їм сказали, що вони спасенні.
О, друзі, давайте боротися за старомодні переконання, за повне покаяння і віру від щирого серця.
