Так легко знайти добрі справи і зайнятися ними. Виконання добрих справ подобається добрим людям, і перш ніж людина устигає опам’ятатися, вона настільки обтяжена справами, що не може зрушити з місця. Сатана через свого наглядача опановує саму совість людини. Він починає нашіптувати: «Ти маєш бути вірною в дрібницях. Добрі люди вважають, що ти обов’язково маєш виконати це. Що буде, якщо ти закинеш цей проект і підеш з Євангелієм? Де твоє упокорювання? Ти не можеш бути незалежною».
Люди без видіння наполягають на рабстві такого роду. «Це маленькі люди з великою владою», – сказав про них хтось.
Такі люди починають панувати над Божою спадщиною, бо їх неможливо викрити, і вони не мають видіння. Вони також приречені на строге засудження за те, що жодна людина не змогла спонукати їх нести Його послання: «Відпусти».
Друга причина, за якою покликані Богом люди не хочуть йти, полягає в тому, що вони не хочуть коритися Божому заклику, зверненому до них. Звичайно, в усьому потрібна певна доля організації. Під час Другої Світової війни для підтримки в повітрі тисяч військових літаків на землі працювала ціла армія підсобної робочої сили. Дуже часто одні молоді люди з несталим і слабким характером, а другі з дарами, призначеними для рутинної роботи, не готові до того, щоб виконувати невидиму роботу. Якщо зараз ці рядки читає той, кого Бог закликає до «церковної роботи», нехай він відповість на заклик, знаючи, що тим самим він зможе вивільнити того, хто покликаний на передню лінію фронту в боротьбі за підкорення душ Христу.
Це день, коли багато хто хотів би встати за кафедру у вже готовій церкві з певним доходом замість того, щоб коритися Божому заклику йти. Йти, можливо, на невідомий фронт боротьби або, можливо, до невидимого служіння, де треба виявити вірність.
Диявол дуже любить усе робити навпаки. Він бере людину, з якої ніколи не вийде проповідник, і надуває її до тих пір, поки та вже не бажає служити. Це відбувається непомітно, щоб вивільнити когось з тих, у кому горить істинний заклик до проповіді. Сатана тримає картинки про зарубіжну місіонерську роботу перед носом у молодих людей, які ніколи не були покликані до місіонерської праці, або ж не мають на даний момент духовного оснащення. У результаті приходить замішання і розчарування, а після першої відпустки багато хто з них не повертається на поле битви. Сучасний світ перевернутий догори дном, і кожен християнин має зіграти свою роль для того, щоб поставити усе на належні місця. Мені згадуються слова одного незвичайного проповідника:
- Світ перевернутий догори дном.
- Світ має бути поставлений у правильне положення.
- Ми повинні виконати це завдання.
Ці слова узяті з його проповіді, яка називалася «Ті, хто перевернули світ догори дном, прийшли сюди теж».
Давайте згадаємо, що в шостому розділі Книги Діянь, про яку ми вже згадували, апостоли вирішили «постійно перебувати в молитві і служінні слову». Зверніть увагу на порядок розташування цих справ: спочатку молитва, а потім проповідь. Дійсно в цьому міститься великий заклик «відпустити народ Мій на молитву». І знову колишній начальник робіт під ім’ям «зайнятість» виступає вперед і каже пастору і рядовому вірному одне і те ж: «Ти не зможеш. У тебе сьогодні ділові збори. Ну а завтра увечері ти маєш організувати чергову зустріч зі збором грошей і т. ін.». Ми знаємо хороших людей, які і зараз скажуть вам, що благословення пробудження прийде через молитву і піст, але, проте, вони дозволяють собі залишатися в узах надзвичайної зайнятості.
Хороші люди часто бояться коритися Божому заклику тому, що ці зміни можуть розладнати існуючий навколо них порядок. Ізраїльтяни-раби стали невід’ємною частиною економіки Єгипту. Вони були набагато міцніші, ніж інші раби. Вони були сумліннішими. Усе налагоджене життя цієї держави було б порушене, якби фараон «відпустив» ізраїльтян. Знадобилося наслати страшні кари, щоб ланцюги рабства порвалися, але після звільнення відбулася гонитва і, нарешті, Бог повністю звільнив Свій народ, втопивши армію фараона в Червоному морі.
Отже, сьогодні, коли Божа людина починає відчувати тягар свого рабства і упорядковувати справи так, щоб вона змогла проголошувати: «відпусти!» – це дає поштовх до змін в усій будівлі. І тоді в хід йде все – благання, погрози, аргументи, наклеп, – аби кайдани залишилися на ногах полоненого. Ворог знає, що цей служитель важливий і якщо він спробує звільнитися, то ворог переслідуватиме його до самого Червоного моря його життя. За ним слідуватимуть листи, вимоги, ускладнення і чутки. Але якщо він все ж вирішить «йти», тоді в битву вступить Сам Бог і зробить його звільнення остаточним.
Наказ «відпусти народ Мій» відноситься і до друкарських видань. Ми усі погоджуємося з тим, що якби християнство сьогодні мало таких же ревних розповсюджувачів християнських книг, які мають помилкові релігії і політичні партії, тоді Живе Слово принесло б у світ пробудження. Але сатана, вочевидь, щедро наділяє сіячів помилкового слова завзяттям і сміливістю, що граничить із зухвалістю, і вони готові біля кожного будинку і біля кожних дверей вислуховувати різку відсіч, але, проте, продовжують йти до тих пір, поки не знайдуть хоч би одного кандидата для свого згубного чтива.
Ми вважаємо за краще читати про ранній період служіння Армії Спасіння, яка поширювала «Войовничий клич» у той час, коли симпатії до них були рідкісним явищем. Одна із службовиць Армії розповідає, що готова була виконувати будь-яку іншу роботу для Господа, аби знайти виправдання і не «йти» поширювати християнську літературу. Але нічого не знайшла, і вирушила до людей з літературою, переконана в тому, що так вона набуде багатого урожаю душ.
Поза сумнівом, є багато людей, які бояться докорів і відсічі, а тому вважатимуть за краще бути пов’язаними своєю «звичайною діяльністю». Але давайте згадаємо, що жоден законний обов’язок не має утримувати нас від проповіді Євангелія кожному творінню.
