- «Маємо в Ньому відкупленая кров’ю Його, прощення провин». Ефесян 1:7
- «Бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів». Матвія 26:28
Коли ми пробачаємо борг чи образу, чи завдану шкоду, ми не вимагаємо сплати. Це було б чимось протилежним прощенню. Якщо нам платять за те, що ми втратили, тоді зникає потреба в прощенні. Ми отримуємо належне нам.
Під прощенням мається на увазі милість. Якщо ви мене образили, милість допомагає мені відпустити образу. Я з вами не суджуся. Я вас прощаю. Милість – це те, чого не заслуговують. Ось чому простити означає відпустити, а не зводити рахунки. Прощення – це позбавлення нас права поквитатися з кимось.
Ось що зробив для нас Бог, коли ми повірили в Христа: «Кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням» (Дії 10:43). Якщо ми віримо в Христа, Бог більше не згадує нам наших гріхів. І про це Бог Сам засвідчив у Біблії: «Я, Я є Той, Хто стирає провини твої ради Себе, а гріхів твоїх не пам’ятає» (Ісая 43:25). «Як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини» (Псалом 102:12).
Але це створює проблему. Всім відомо, що самого прощення недостатньо. Ми можемо ясно побачити це тільки тоді, коли завдано великої шкоди – наприклад, вчинено вбивство чи зґвалтування. Ані суспільство, ані весь всесвіт не витримає, коли судді (чи Бог) просто говоритимуть кожному вбивці чи ґвалтівнику: «Ти шкодуєш? Гаразд. Суд прощає тобі. Ти можеш іти». В таких випадках ми бачимо, що навіть якщо жертві властивий дух прощення, держава чи суд повинні вчинити зі злочинцем по справедливості.
Так само з Божою справедливістю. Кожен гріх серйозний, тому що вчинений проти Бога (див. розділ 1). Він той, чиїй славі ми завдаємо шкоди, коли ігноруємо чи не слухаємось, чи ганьбимо Його. Його справедливість може дозволити отримати нам звільнення не більше, аніж земний суддя може анулювати всі провини, які злочинець вчинив проти суспільства. Шкода, завдана нами Божій славі, повинна бути відшкодована, щоб у такій справедливості Його слава засяяла ще яскравіше. І якщо нам, як злочинцям, судилося бути звільненими і прощеними, тоді повинна відбуватися драматична демонстрація того, що честь Бога захищена, раз звільнення отримали такі колишні ганьбителі.
Ось чому постраждав і помер Христос. «Маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його» (Ефесян 1:7). Прощення нічого нам не коштує. А весь наш дорогий послух є плодом, а не коренем, нашого прощеного стану. Ось чому ми називаємо це милістю. Але Христу це коштувало життя. І тому ми називаємо це справедливістю. Якою цінною стає новина, що Бог не пам’ятає нам наших гріхів! І яким прекрасним є Христос, чия кров дала право Богові це робити.
