Сидить у вагоні чоловік. На кожній станції він визирає у вікно, читає вивіски й стогне. Після четвертої або п’ятої станції стурбовані подорожні запитують у нього: «У вас щось болить, що ви так стогнете?» А він відповідає: «Я сів не на той поїзд і вже давно мені потрібно було вийти, але у вагоні так тепло й затишно, що мені не хочеться його залишати».
Читаючи цю розповідь ви, ймовірно, відчуваєте те ж, що і я. Хочеться сказати цьому дивакові, щоб він швидше пересів на свій потяг, який його довезе до місця призначення.
Якщо ви маєте таку потребу, то я вас розумію. Але, покладіть руку на серце, чи не чинимо ми, люди, так само стосовно Бога? Можливо, хтось уже пояснив вам, що без Христа ви йдете невірною дорогою? Можливо, ви відчуваєте, що через це ви все більше віддаляєтеся від Нього? Ви добре знаєте, що лише щире навернення до Бога може вас спасти. Ви також знаєте, що дуже нерозумно сидіти в потязі, який іде в неправильному напрямку. Можливо, вам дуже подобається ваше нинішнє життя. Адже чоловік у нашім прикладі почував себе у вагоні чудово. Йому було так тепло й затишно! Але тимчасове відчуття затишку нічого не змінює: ваше життя без Бога йде хибним шляхом!
Можливо, ви належите до людей, які знають, що їм необхідно примиритися з Богом. У такому разі запитую: чи не хочете ви зробити це зараз? Адже ваше життя миттєво набуде того сенсу, якого ви давно бажаєте в глибині свого серця.
Отже, не відкладайте ваш добрий намір, примиріться з Богом негайно!
