Якщо ти вже почав довіряти Ісусу, довіряй же Йому завжди і в усьому! Дозволь твоїй вірі пронизати усі сфери твого життя! Довіряй Господу не лише в духовних питаннях, довіряй Йому завжди, у часі і вічності, у питаннях душі і тіла! Господь хоче і може нести усі наші тяготи, які ми з вірою приносимо до Його ніг. Його мудрості під силу нести і важкий тягар, для Нього немає нічого сокровенного. Довіряй Богу повністю! Спирайся на Нього, так, переклади на Нього, на великого Бога Авраама і Якова, все те, що пригноблює тебе!
Твоє минуле знаходиться зараз у руках Ісуса, які ніколи не зрадять тебе, якими б важкими твої гріхи не були, бо Господь кинув усі твої злочини в пучину забуття. Ти вже зараз можеш і повинен скористатися усіма перевагами, що виникають зі знання цього факту. Ти врятований. Якщо ти віруєш у Господа Ісуса, ти пробився зі смерті в життя, ти спасенний!
Одного разу, у роки рабства в Америці, одна пані привела свою чорношкіру рабиню на борт англійського судна і, радісно посміхаючись, сказала капітанові: «Я гадаю, що, коли ми припливемо в Англію, моя служниця нарешті стане вільною». – «Милостива пані, – промовив у відповідь капітан, – вона вже вільна». У той момент, коли ця рабиня-негритянка ступила на борт англійського судна, вона перестала бути рабинею. Коли служниця почула про це, вона більше не покидала корабля – це і зрозуміло. Але не надія на звільнення надавала їй упевненість, а сам факт звільнення.
Тому ви повинні не просто сподіватися на вічне життя, а знати, що «хто вірує в Сина, має життя вічне». Прийміть як факт, відкритий вам священним Словом Божим, і радійте! Не ламайте собі голову і не сумнівайтеся – вірте і стрибайте від радості!
Я щиро бажаю, щоб мій читач, якщо він вірить в Ісуса Христа, вірив і у вічне життя. Не задовольняйся думкою про те, що ти можеш отримати нове народження, за яким проте може прийти смерть, вічне життя, за яким раптом може настати кінець, і прощення гріхів, яке може бути знову узяте назад! Ісус Христос дає Своїм послідовникам вічне життя, тому шукай його невпинно, поки не знайдеш! Якщо ж усе дароване тобі – вічне, як же воно може раптом припинитися? Є живе, вічне сім’я, яке живе, не змінюючись. Не дай наситити себе тимчасовими змінами, різновидом благодаті, яка розквітає, щоб потім зів’янути! Мені не доручено проповідувати тобі звільнення скількись днів або років; довірене мені Євангеліє свідчить: «Хто увірує і охреститься, буде спасенний». Він буде спасенний від гріха, від повернення до гріха, від переходу на «широкий шлях». Нехай наставить тебе Дух Святий, щоб тобі не вірити в щось менше!
«Ти що, думаєш, – каже один, – я маю вірити, що, одного разу довірившись Христу, я спасенний, незалежно від того, які гріхи потім скою?» Цього я не казав. Я описав істинне спасіння як настільки глибоке преображення людського серця, що внаслідок цього змінюються усі твої смаки і бажання, і я кажу тобі, якщо таке преображення здійснюється через Святого Духа, воно тривале, бо робота Господня – не дешевий товар, що скоро стає непридатним. Довірся Господу і знай, що Він може завжди охороняти тебе, яким би довгим не був твій шлях і скільки б спокус тобі на ньому не стрілося, і що «буде тобі за вірою твоєю».
Віруй у Господа Ісуса, щоб мати вічне життя! Довірся Ісусу в усіх стражданнях нашої дійсності! У світі ти матимеш скорботу, зрозумій через віру, що усе, що тобі зустрічається, служить тобі для блага, і корися волі Господній! Подивися на вівцю, яку стрижуть! Якщо вона лежить зовсім спокійно, ножиці не поранять її, якщо ж вівця брикає, може виявитися, що ножиці прорізатимуть її шкіру. Підкоряйся діям Господнім, і страждання втратить своє жало! Власна воля і невдоволення викликають у сотні разів більше мук, ніж страждання, що накладаються на нас Господом. Воля Божа мудріша за твою. Якщо ти зрозумієш це, ти не лише зможеш повністю гамувати себе, але і навіть радіти випробуванням!
Довіряй Господу Ісусу в усьому, що стосується твого спасіння! Багато хто, здається, гадає, що Господь Ісус не може очистити їх повністю, тобто тіло, душу і дух. Тому вони свідомо залишають у собі місце гріху, вважаючи, що від цього на Землі немає позбавлення і що вони, поки живі, вимушені платити дияволові таку своєрідну контрибуцію. Не продавай себе в рабство якомусь гріху, борися за свободу! Будь це запальність, невіра, легкодухість або якась інша форма гріха, – завдяки милості Божій, ми в змозі звільнитися від неї. Немає нічого неможливого для того, хто вірить в Ісуса, і немає гріха, звільнитися від якого було б не під силу вірному. Дійсно, адже написано: «Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю» (Рим. 6:14). Вір, що ти можеш відчути безліч радощів у Господі і стати подібним до Ісуса, і поспішай мати ці коштовності: тобі дано буде за вірою твоєю! «Все можливе віруючому» (Мк. 9:23). Найзапекліший грішник може бути так чудесно зцілений, що не поступатиметься в славі найбільшим зі святих.
Прийми вже у своє земне життя радість Неба! Для цього, як здається, потрібна велика віра, та все ж не більша, ніж ми можемо мати. Скоро, дуже скоро всякий, хто вірить в Ісуса, має бути там, де панує його Спаситель. Його чоло буде прикрашене вінцем, очі його побачать Царя в усій Його славі, вуха його почують голос Господній, його душа радітиме в дивовижних небесних чертогах, його бідне тіло воскресне з мертвих і досягне досконалості. Слава, слава, дивна радість! І це так близько, так невідворотно! Давайте ж вже зараз зіллємося в єдиному хорі прославляння Господа, вже зараз куштуючи небесне блаженство!
Але, можливо, хтось вставить заперечення: «Адже ми ще не там!» Правильно, але віра наповнює нас радістю при думці про майбутнє, і Сам Господь зміцнює нас у дорозі. Я так бажаю, щоб ти повірив в одного лише Господа! Я хочу бачити тебе, що твердо, обома ногами стоїш на скелі, яка є Ісус Христос, не на хисткому піску сумнівів. Довіряй у цьому тимчасовому житті Богу, Творцю усього сущого, і тільки Йому! Божа рука досить міцна, щоб ти міг безбоязно триматися за неї.
Я хотів поділитися з вами досвідом одного старого трудівника, з яким я був знайомий. Він боявся Бога більше, ніж багато інших, і був дійсно ведений Духом Божим. Це був вірний, що умів просто вірити Богу ще краще, ніж виконувати свою роботу, – підтримувати в пристойному вигляді загорожі і могили. Він одного разу таким чином описав віру: «Була страшенно холодна зима, а в мене не було роботи – і, значить, ні кусня хліба в домі. Діти голодували. Сніг був глибокий, сутеніло, дорогу не роздивитися. Хазяїн сказав мені, що я можу при нужді узяти в нього трохи дров. Я подумав, що бідним дітям буде добре прогрітися біля вогню, узяв свою сокиру і пішов за дровами. Я стояв біля могили, майже засипаної снігом. І коли я змахнув сокирою, щоб зрубати дерево, удар припав криво і сокира відлетіла в глибокий сніг, де я не міг навіть сподіватися знайти її. Коли я стояв у розгубленості, без їжі, без вогню, втративши сокиру, мені здалося, що пролунав голос, що запитує: «Віллі Річардсон, ти можеш зараз довіряти Богу?» На це я з упевненість міг відповісти: «О так, це я можу».
Це істинна віра, віра, що сподівається на Бога, навіть якщо загублена сокира, надія на іскорку тепла в домі, якщо усе навколо обманює тебе, віра, що робить щасливим наодинці з Богом і тоді, коли усі друзі обернулися до нас спиною.
Дорогий читачу, як я бажаю, щоб і ми, ти і я, мали таку віру! Вірність Господа заслуговує її, Його любов зобов’язує нас, Його праведність спонукає нас мати таку віру. Щасливий той, хто цю віру має. Він – людина, яку любить Господь, і світ повинен знати про це.
Найкраща віра – це, по суті, повсякденна віра: як хліб і вода, сукня і взуття, діти і худоба, квартплата і погода присутня вона в усіх моментах твого життя. Витончена, приваблива, як різдвяна цукерка, релігія, призначена тільки для неділь, і святкових зборів, ніколи не приведе людину на Небо, хіба що допустити, що усе її життя – нескінченна біблійна конференція, або що усі дні її тижня – недільні. Віра найкраще росте тоді, коли вона вимушена багато років, місяць за місяцем, шукати розради лише в Господові в усіх проблемах: хворому чоловікові, дочці, що страждає, ненаверненій дитині і багатьох інших подібних справах.
Віра допомагає нам «користуватися цим світом, не зловживаючи ним». Вона потрібна при важкій роботі і виконанні щоденних обов’язків, на кухні і на заводі, щодня, увесь рік. Сподівання на живого Бога – ось скарб, що карбує з щирого золота підбадьорення. Терпляче сподівання і прагнення творити добро – ось ниви, на яких віра сіє не лише квіти, але і зерно для майбутнього урожаю. Працювати без втоми, підтримувати сім’ю, маючи лише скромний дохід, терпляче нести постійні страждання – ось героїчні вчинки, через які Бог прославляється в кожному вірному Своєї великої Церкви.
Не шукатимемо шляхів звеличення свого «я», а краще ревно прагнутимемо до освячення і спасіння! При цьому ми сподіваємося на допомогу нашого Господа Бога, дітьми Якого ми є і Якому служимо. Проситимемо Його про освячення день за днем! Довіримо Богові нашу повсякденну працю так само просто, як і питання спасіння душі! Довірятимемо Йому в усьому, що стосується наших духовних переваг і надії на життя на небесах! Господь – Бог нашого дому, Ісус став нашим другом, назвавши нас Своїми братами, і Дух Святий – наш Утішитель в усі години страждань. Ми маємо не недоступного Бога: Він чує, Він співчуває, Він допомагає. І ми хочемо довіряти Йому повсякчас без сумнівів і роздумів!
Якщо ми досі в страху стояли посеред безкрайнього світу невіри, Дух Святий має допомогти нам зробити великий, вирішальний крок назустріч Богу, щоб нам одного разу назавжди сказати: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству!» (Мк. 9:24).
