Написано: «Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому» (Євр.11:1). Сьогодні я хотів би поговорити про те, наскільки важливо мати розплющені духовні очі і впевненість у невидимому.
Біблія розповідає нам про Агар, яка опинилася разом зі своїм сином у відчайдушних обставинах: «Вона пішла, і заблукала у пустелі Вирсавії; і не стало води в міху, і вона залишила отрока під одним кущем і пішла, сіла віддалік на відстані одного пострілу з лука. Бо вона сказала: не хочу бачити смерти дитини. І вона сіла [на відстані] навпроти [нього], і підняла крик, і плакала» (Бут.21:14-16).
Агар розуміла, що заблукала, і їм із сином загрожує смерть. Не дивлячись на те, що Бог обіцяв зробити від її сина великий народ, вона бачила повну безнадійність. Іноді ми також почуваємо себе подібно до Агарі: Бог дав нам Своє слово, безліч добрих обіцянок, але нам здається, що ми заблукали і опинилися в якійсь безвиході. Наша «вода» закінчується, усе, чим ми жили раніше, вже не працює. Невже Бог забув про нас?
Бог завжди тримає усе під Своїм контролем. Написано, що навіть волосся полічене на нашій голові, і жоден волос не впаде без волі Отця Небесного. Незважаючи на всі наші негативні почуття і відчуття, Бог ніколи не залишає нас!
Прямо посеред усіх сліз і переживань Агарі, Бог вів її до джерела води. Їй здавалося, що вона все більше заходить у безвихідь, але насправді прямовувала до свого порятунку! Є земна, і є Божа реальність, яка відрізняється від людської.
Якщо Бог дав слово, Він вірний йому. Бог дав слово про Ізмаїла, який був у заповіті з Ним, і написано, що Він почув отрока. Ангел з неба звернувся до Агарі і сказав їй: «Що з тобою, Агар?» Іноді нам здається, що Бог ставить дивні запитання. Невже Він не знає, що з нами відбувається, і як нам важко? Невже Він не бачить, де ми знаходимося, і як ми взагалі тут опинилися?
Бог усе бачить і знає, і Він веде нас Своїм невидимим і безпечним шляхом. Усе, що Бог нам сказав, обов’язково збудеться. Людські слова зникнуть, а Боже Слово перебуватиме вічно!
Що ж сталося з Агарю? Бог не почав плакати разом з нею і співчувати їй. Написано, що Він розплющив їй очі! Раптом Агар побачила колодязь з водою, пішла, наповнила міхи і напоїла отрока. Вони були врятовані!
Колодязь з водою не з’явився там несподівано. Він був там увесь час, але в Агарі були заплющені очі. Ще хвилину тому усе виглядало абсолютно безнадійним, але за одну мить жінка, яка плакала, перетворилася на абсолютно щасливу! Коли Бог розплющує наші очі, усе змінюється!
Пустеля нікуди не зникла, але в їх житті з’явилася інша реальність. Ізмаїл виріс і став патріархом величезного народу, у якого є своя доля і призначення від Бога. Бог одного разу сказав Аврааму, що в його сім’ї благословляться всі народи землі. Ісус Христос – Спаситель для усіх народів!
Ми навіть не можемо уявити собі до кінця, що може статися з нами – синами і дочками Божими, народженими згори, якщо тільки наші очі розплющаться!
Апостол Павло, звертаючись до Ефесян, пише: «Безперестанно дякую за вас Богові, згадуючи вас у молитвах моїх, щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрості й одкровення для пізнання Його і просвітив очі серця вашого, щоб ви зрозуміли, в чому полягає надія на Його покликання‚ і яке багатство славної спадщини Його для святих, і яка безмірна велич могутности Його в нас, що вірують за діянням превеликої сили Його, якою Він діяв у Христі, воскресивши Його з мертвих і посадивши праворуч Себе на небесах» (Еф. 1:16-20).
Багато з нас, подібно до Агарі, вже багато що пройшли і пережили у своєму житті, і підійшли до того «колодязя», який треба побачити. Приходить час, і вже прийшов, коли діти Божі прозріють, почнуть бачити і пити з цього «колодязя» живої води, ім’я якому Ісус Христос – Живий і Воскреслий!
Немає обмежень тому, що Бог може творити через нас, якщо тільки ми не дивитимемося на свою плоть, на самих себе і свої здібності. Написано: «Майте досконалу надію на благодать» (1Пет. 1:13), що подається вам. Безумовно, щось ми можемо і повинні робити власними силами, але є Божа благодать, Його надприродні дари, без яких ми просто не зможемо виконати Його волю і призначення для нашого життя. Усе, що нам потрібне – це розплющені очі!
Одного разу Бог звернувся до пророка Єремії: «Що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: бачу жезл мигдалевого дерева. Господь сказав мені: ти правильно бачиш; Я пильную над словом Моїм, щоб воно скоро сповнилося» (Єр.1:11-12).
Коли ми бачимо вірно, ми радіємо, і щось хороше відбувається з нами. Але коли наші духовні очі заплющені, ми сумуємо. Ми починаємо дивитися на все фізичними очима, і земна реальність пригнічує нас.
Дуже важливо мати розплющені очі, і мати Божий погляд на все, що відбувається.
Біблія розповідає нам про створення світу Божим словом: «На початку створив Бог небо і землю. Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою. І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло» (Бут. 1:1-3).
Коли земля була безвидна і порожня, це не означає, що та ж сама картина була і в серці Бога. Це не те, що Він бачив! Божі очі бачили яскраву, квітучу землю, вкриту лісами і морями, горами і річками, сонячні дні і зоряні ночі. Він бачив безліч дивних тварин, птахів, риб. Він бачив вінець усього творіння – людину, створену за Його образом і подобою! І потім Він почав говорити те, що бачив. І стало так!
Якщо тільки Бог зможе поміняти наш внутрішній світ, розплющити наші очі і помістити в нас Своє бачення про наш народ, місто, церкву, сім’ю, якщо тільки ми побачимо це – для нас не буде нічого неможливого. Якими б складними не здавалися обставини навколо нас, Той, Хто в нас, більше того, хто у світі! Усе видиме – тимчасове, але невидиме – вічне. Давайте матимемо впевненість у невидимому, як написано: «Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому» (Евр.11:1).
Автор: Леонід Падун
