Шкільне життя – це ще одна сфера, в якій взаємини влади дуже важливі. Попри те, що влада учителя над учнями не настільки явно виражена, як влада батьків, проте негативні слова, сказані учителем учневі, мають той же самий руйнівний ефект, як і негативні слова, сказані батьками. Наприклад, учителя може опанувати роздратування відносно учня, який погано вчиться або неуважний, і він зверне до нього такі слова: «Ти ніколи не навчишся правильно читати!» чи: «Ти нічого не можеш робити правильно, ти ніколи не будеш успішним!»
Швидше за все, учитель і не підозрює про небезпеку таких слів і ніколи не побачить результат, зроблений його словами в житті учня. Але, проте, я зустрічав багатьох чоловіків і жінок, які усе своє життя боролися проти впливу слів, вимовлених учителем загальноосвітньої школи. Я згадую одну жінку, посвячену християнку, яку 40 років переслідувало почуття неповноцінності, викликане словами учителя, який сказав їй: «Ти обмежена людина!» Насправді, важко знайти людину, до якої б ці слова менш підходили, ніж до неї.
Наведені вище приклади свідчать про руйнівний потенціал слів, вимовлених людьми, які мають владу, яка виходить з їх взаємин. Зокрема ми розглянули, як приклад, владу чоловіка, батька, матері і шкільного учителя. Прокляття, що виражаються людьми, які наділені владою, мають за своєю суттю одну характерну рису, яка може бути виражена однією короткою фразою: «Ти ніколи не процвітатимеш і не досягатимеш успіху!»
Показове те, що Мойсей, описуючи Ізраїлю дію «прокляття закону», використовував у точності ті ж самі слова: «Не будеш мати успіху в путях твоїх» Втор. 28:29.
Зі свого боку, де б я не чув людину, яка вимовляє подібні слова, я завжди насторожі проти можливості дії прокляття.
Релігія є ще однією важливою сферою, в якій є люди наділені владою. Тому їх слова володіють силою чинити добро або зло, яка пов’язана з владою їх становища. У Європі упродовж багатьох століть одним з головних знарядь, яке використовували папи в римсько-католицькій церкві, була папська «анафема» (ні що інше, як прокляття), яку вони могли проголосити на всякого, кого вони вважали єретиком. Неможливо написати достовірну історію Європи, не згадуючи вплив папських проклять. Навіть правителі народів боялися його більше, ніж оголошення війни.
У протестантських колах Церкви жодна людина не досягала влади, яку мав папа. Але, проте, там, де є влада проповідника, там завжди є вірогідність зловживання цією владою. Навіть пастор маленької «незалежної» церкви з невеликим числом парафіян може вимовляти слова, які насправді є прокляттям.
Мені пригадується людина, яка мала прекрасні здібності бізнесмена, – давайте назвемо його Франк, який прийшов до нас за консультацією. Упродовж десяти років його переслідували розчарування, коли усе рушилося в його житті, і він насилу міг забезпечувати свою дружину і сім’ю. Я запитав Франка, чи сталося в його житті щось у той час, з якого його почали переслідувати невдачі. Він згадав, що в той час він і його сім’я відвідували маленьку незалежну церкву. Після деяких розбіжностей з пастором вони пішли з церкви.
Оскільки ця сім’я була одним з головних джерел надходжень у церкву, то їх вихід викликав у пастора страх і занепокоєння. Остання розмова між Франком і пастором була наповнена жовчю з обох боків. Врешті-решт, пастор закінчив цей діалог словами: «Бог помістив тебе в цю церкву! Якщо ти покинеш церкву, то випадеш з Його волі, і тоді усе в твоєму житті піде не так!»
І абсолютно ясно, що з того часу у Франка нічого не виходило. Але, на щастя, усвідомивши причину своїх розчарувань, він набув здатності звільнитися від цього пастирського прокляття. Але спочатку він мав простити пастора і налагодити з ним відносини. Після цього курс життя Франка змінився до кращого.
Випадок з Франком не виключення. Я мав зустріти приголомшуючу кількість людей, які опинялися в подібних обставинах. Майже без змін їх пастор тримав ту ж саму лінію: «Бог помістив тебе в цю общину. Якщо ти підеш, у тебе не буде успіху!» (які знайомі слова!) Але, дяка Богові, Він дав нам вихід – для обох сторін.
У 1985 році, коли я служив в Австралії, мені довелося спостерігати результат прокляття служителя церкви, яке тривало упродовж більше трьох століть. Одна жінка, яку ми назвемо Маргарет, чула моє вчення на тему благословень і проклять. Наприкінці моєї проповіді, побачивши явні ознаки дії прокляття в її сім’ї, Маргарет встала разом з іншими і повторила слова молитви звільнення. Пізніше вона прислала мені лист, в якому розповідала про свою історію.
Її предки були з Шотландії, з клану Ніксонов. У 17-му столітті цей клан брав участь у прикордонних війнах між шотландцями і англійцями. У результаті єпископ Шотландії, який був поставлений англійцями, вимовив прокляття на увесь клан Ніксонов. Маргарет вклала в лист копію цього прокляття, в якому наказувалося, серед іншого, щоб члени цього клану мають бути зв’язані, втоплені і почетвертовані, а їх останками слід було нагодувати собак і свиней. Після того, як цей клан зазнав поразки в битві, цей вирок був у точності виконаний відносно тих членів клану, які були захоплені живими.
Через два роки, коли я повернувся в Австралію, я знову зустрів Маргарет. Пізніше вона написала цей лист:
«Велике вам дякую за вашу молитву про мене і мою сім’ю, і за ваше пророче слово, яке дав Бог нам у той час, коли ми були в Мельбурні. Ви тоді запитали, чи сталися зміни в результаті звільнення від прокляття. У мене не було тоді часу розповісти вам усе, але уся моя сім’я: мій чоловік, дві дочки у віці 24-х і 23-х років, також мій син у віці 21-го року – усі прийшли до Господа впродовж останніх 2-х років, і зараз ми приєдналися до церкви тут, у Мельбурні».
Яке вражаюче свідоцтво сили прокляття! Воно йшло за сімейним родом Маргарет упродовж трьох століть, і перетнуло половину земної кулі з Британії в Австралію. Щойно прокляття було розпізнане і зруйноване, невидимий бар’єр, що утримує Боже благословення від сім’ї Маргарет, був прибраний, і усе її домашні увійшли до спасіння.
