Надія, яка не посоромить

Що не кажіть, а усілякі народні вислови, чи ще як їх називають – народні «мудрості», не викликають довіри. Чому? – Через їхню відносність: на відміну від Біблії, вони не претендують на непогрішність і абсолютну достовірність. «Якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками; і пізнаєте істину, і істина визволить вас» (Ін. 8:31,32), – казав юдеям Христос. Про народні вислови таке не скажеш – вони не тільки не звільняють, а лише заплутують. От, наприклад: «Не май сто рублів, а май сто друзів», – а сенсу від тих друзів, якщо інша народна «мудрість», а точніше гірке життєве спостереження свідчить: «Друг пізнається в біді»? Як тут чинити? Чекати біди, щоб перевірити чи друг тобі певна людина, чи ні? Якось усе це ненадійно. Усе таки краще покладатися на Бога, ніж на людей: «Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1Пет. 5:7). Так безсумнівно вчинив розслаблений із Капернауму, якого зцілив Христос (див. Мф. 9:1-8).

У цій історії найчастіше пригадують негативну реакцію книжників і фарисеїв на здійсненне зцілення, пригадують дієву віру друзів розслабленого (а віра обов’язково має бути дієвою, бо «віра – коли не має діл, сама по собі мертва» Як. 2:17), але чомусь рідко пригадують самого розслабленого. Людину, на яку варто було б звернути увагу.

Судити про нього ми можемо по… його друзях. Погодьтеся, дружба має на увазі спільне коло інтересів, а вони дійсно дружили, якщо наважилися на неординарний вчинок: мало хто б їх похвалив за розібраний дах. Така дружба свідчить про те, що розслаблений був цікавою особистістю. Ми не знаємо скільки він страждав на подібний недуг, але життя свідчить: паралізовані люди найчастіше залишаються на самоті зі своєю хворобою – здоровим, якось ніяково в їхній присутності, а тут: не один, не два, а четверо людей згодилися на допомогу. З цього можна дійти висновку, що вони підтримували близькі відносини, здоровим було цікаво спілкуватися з паралітиком – а це не така вже поширена річ у житті. Чому? – Бо хворі люди, особливо на таку тяжку недугу, часто починають скаржитись на долю, на життя, на оточення, звинувачуючи всіх і все у своїх бідах, що погодьтеся лише відлякує людей. Видно, що розслаблений був не таким і, безсумнівно, що саме надія на Бога не давала йому занепасти духом. І тут варто відзначити головний урок, який ми можемо взяти з цієї євангельської історії: надія на Бога «не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам» (Рим. 5:5).

Хворий надіявся на Бога і тому Господь не полишив його: у потрібний час поруч з розслабленим виявилися 4 друга, яким не забракло віри в його зцілення, і які змогли його доставити доволі незвичним шляхом до… Самого Господа! Погодьтеся, у Бога виявився чудовий план для чоловіка і його друзів – адже хіба не диво, коли за твоєю молитвою, твоїм клопотанням здійснюється дивовижне зцілення! Втім, у Нього є такий чудовий план для кожного з нас: головне – вірити в це, а надія, як мовиться «не посоромить».

Редакція сайту


Ваш коментар: