Основа віри (закінчення)

Поширені помилки в розумінні віри

Іноді, коли ми намагаємося застосувати віру в Бога, ми не отримуємо того, чого бажаємо, бо не діємо відповідно до Божого Слова. Одна з найпоширеніших помилок – коли ми намагаємося вірити в те, чого Бог нам не обіцяв.

Наприклад, сімейна пара може спиратися на Писання, просячи в Бога дитину, бо в Божому Слові є таке обіцяння. Я знайомий із сім’ями, яким лікарі говорили, що в них ніколи не буде дітей. Але вони вирішили довіритися Богові, спираючись на Його обіцянки, наведені нижче, і сьогодні є батьками здорових дітей: “Служіть Господу, Богу вашому, і Він благословить хліб твій [і вино твоє] і воду твою; і відверну від вас хвороби. Не буде в тебе тих, що передчасно народжують, і безплідних у землі твоїй; число днів твоїх зроблю повним” (Вих. 23:25-26).

Благословенний ти будеш більше за всі народи; не буде ні неплідного, ні неплідної, ні в тебе, ні в худобі твоїй” (Втор. 7:14).

Ці обіцяння повинні надихати безплідні пари! Проте вірити в народження хлопчика чи дівчинки – це інша справа. У Біблії немає конкретних обіцянь, що кажуть, що ми можемо вірити в стать дитини по вибору. Треба залишатися в рамках Писання для того, щоб віра була ефективною. Ми можемо чекати від Бога тільки того, що Він обіцяв нам.

Давайте розглянемо обіцяння з Божого Слова і потім визначимо, у що ми можемо вірити, ґрунтуючись на ньому: “Тому що сам Господь у час сповіщення, при голосі архангела і сурми Божої, зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніш” (1Сол. 4:16).

Ґрунтуючись на цьому місці Писання ми віримо, що Ісус повернеться.

Але чи можемо ми вірити і молитися, щоб Ісус прийшов завтра? Ні, бо ні це, ніяке інше місце Писання не обіцяє нам цього. Ісус навіть сказав, що ніхто точно не знає дня Його повернення.

Можна, звичайно, молитися в надії, що Ісус прийде завтра, але немає жодної гарантії, що це станеться. Коли ми молимося з вірою, ми упевнені, що те, про що ми просимо, станеться, бо Бог обіцяв це.

Ґрунтуючись на тому ж місці Писання, можна вірити в те, що тіла померлих вірних воскреснуть після повернення Ісуса. Але чи можемо ми бути упевненими в тому, що тіла тих з нас, хто ще буде живий у момент повернення Ісуса, будуть преображені в той же момент, що і тіла “померлих у Христі”, або навіть раніше них? Ні, бо це місце Писання обіцяє нам прямо протилежне: “Мертві у Христі воскреснуть раніш“. А наступний вірш говорить: “потім ми, що лишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах назустріч Господеві у повітря” (1 Сол. 4:17). Тому “мертві в Христі” отримають воскресіння своїх тіл першими. Слово Боже обіцяє тільки такий сценарій розвитку подій.

Якщо ми чогось чекаємо від Господа, то маємо бути упевнені, що Бог бажає дати нам це. Безпечно визначити Божу волю можна тільки за допомогою вивчення Його обіцянь, записаних у Біблії.

У природній області віра діє так само. Було б безглуздо вірити в те, що завтра я прийду до вас у гості, якщо я заздалегідь не пообіцяю вам, що прийду.

Віра, що не має жодної основи, – це взагалі не віра, це дурість. Тому перш, ніж просити чогось, поставте собі питання – яке місце Писання обіцяє мені те, чого я бажаю? Якщо немає обіцяння, то немає і основи для віри.

Друга поширена помилка

Часто християни намагаються вірити в Божі обіцяння, не виконуючи умов, необхідних для їх виконання. Наприклад, я чув, як християни цитують псалом 36 і кажуть: “Біблія каже, що Бог виконає бажання мого серця. От, у що я вірю”.

Проте Біблія каже не лише про виконання Богом бажань нашого серця. От що вона насправді каже: “Не ревнуй злочинцям, не май заздрощів до тих, що чинять беззаконня, бо вони, як трава, скоро посохнуть і, як пожовкле листя, скоро опадуть. Надійся на Бога, твори добро, живи за правдою на землі і будеш ситий з багатства її. Утішайся Господом, і Він дасть тобі бажання серця твого. Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе” (Пс. 36:1-5).

Якщо ми віримо, що Бог виконає бажання нашого серця, то має бути дотриманий ряд умов. Я налічив щонайменше вісім умов, що супроводжують це обіцяння. Якщо ми не виконаємо ці умови, то в нас немає жодних прав на отримання цього благословення. Наша віра позбавлена основи.

Також християни люблять цитувати обіцяння з послання до Филип’ян 4:19: “Бог мій нехай сповнить усяку потребу вашу, за багатством Своїм у славі, Христом Ісусом“. Але чи є в цього обіцяння умови? Звичайно, є.

Якщо уважно вивчити контекст цього обіцяння, то стане ясно, що воно відноситься не до всіх християн. Це обіцяння відноситься до тих християн, які самі дають. Павло знав, що Бог заповнить усі потреби филип’ян, бо вони самі багато жертвували. Оскільки вони передусім шукали Божого царства, як заповідав Ісус, Бог забезпечить усі їх потреби (див. Мф. 6:33). Багато обіцянь у Божому слові, що відносяться до заповнення матеріальних потреб, містять у собі умову, щоб людина сама віддавала.

У нас немає жодного права вірити в те, що Бог забезпечить наші потреби, якщо ми самі не виконуємо Його заповідей, що стосуються грошей. У Старому Завіті Бог казав Своєму народу, що він живе під прокляттям, бо не дає десятину, але Він обіцяв благословити їх, якщо вони слухняно даватимуть десятину і приношення (див. Мал. 3:8-12).

Багато благословень, обіцяних нам у Біблії, залежать від нашого послуху Богові. Отже, перш, ніж намагатися сподіватися на Бога відносно чогось, слід поставити собі питання: “Чи виконую я всі умови, що супроводжують це обіцяння?”

Третя поширена помилка

У Новому Завіті Ісус поставив умову, яка діє кожного разу, коли ми молимося: „Ісус, відповідаючи, говорить їм: майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, – буде йому, що тільки скаже. Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, (англійська версія Біблії NASV каже: “вірте, що отримали”) – і буде вам” (Мк. 11:22-24).

Умова, висунена Ісусом, говорить про те, що ми повинні вірити, що вже отримали те, чого просимо в молитві. Багато християн намагаються застосовувати свою віру в те, що отримали, після того, як побачать відповідь на молитву. Вони вірять, що отримають, а не що вже отримали.

Коли ми просимо в Бога те, що Він нам обіцяв, ми повинні вірити, що отримуємо це, коли молимося і відразу ж дякуємо за відповідь. Ми повинні вірити, що отримали відповідь перед тим, як побачимо її, а не після цього. Ми повинні возносити свої потреби до Бога з подякою, як пише апостол Павло: “Не турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом” (Флп. 4:6).

Як ми вже казали вище, якщо в наших серцях є віра, то наші слова відповідатимуть тому, у що ми віримо. Ісус сказав: “Від повноти бо серця говорять уста” (Мф. 12:34).

Що ж нам робити після того, як ми вознесли прохання до Бога, ґрунтуючись на Його обіцяннях, і виконали всі умови? Ми повинні постійно дякувати Богові за відповідь, оскільки віримо, що отримали те, що просили, і робити так до тих пір, поки це не здійсниться. Ми наслідуємо обіцяння Божі через віру і терпіння (Євр. 6:12). Сатана намагатиметься посіяти сумніви і перемогти нас, але ми повинні чітко розуміти, що поле битви – наш розум. Коли сумніви атакують розум, нам просто потрібно замінити ці сумніви думками, заснованими на Божих обіцяннях і говорити слова віри. Якщо ми так робимо, то сатана втікає (див. Як. 4:7; 1Пет. 5:8-9).

* * *

Ні в кого з нас ніколи немає вагомих причин сумніватися в Божому Слові, незалежно від страху чи від проблем.  Писання розповідає про перемоги, взяті після віри, і поразки, що сталися унаслідок сумнівів. Ісус Навин і Халев завоювали обітовану землю, завдяки своїй вірі, тоді як більшість їх співвітчизників померли в пустелі через свої сумніви (див. Числ. 14:26-30). Потреби учнів Ісуса заповнювалися, коли вони подорожували по двоє, проповідуючи Євангеліє (див. Лук. 22:35), але одного разу через свою невіру вони не змогли вигнати демона (див. Мф. 17:19-20). Багато хто зцілявся по молитві Ісуса, тоді як Його рідне місто Назарет залишилося хворим унаслідок невіри (див. Мк. 6:5-6).

Я, як і всі, переживав і успіхи і поразки, залежно від віри чи сумнівів. Але я не збираюся засмучуватися через свої невдачі і винити за них Бога. Я не збираюся виправдовуватися, звалюючи провину на Нього. Я не збираюся шукати складних теологічних пояснень, щоб наново придумувати те, про що Бог вже ясно сказав, як про Свою волю. Я знаю, що Бог не може брехати. Тому, якщо я терплю невдачу, то каюся в невірі і знову йду за Ісусом. Я зауважив, що Ісус завжди прощає мене і не дає впасти!

За матеріалами сайту http://www.davidservant.com

Попередній запис

Основа віри

„А без віри догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, ... Читати далі

Наступний запис

Господь випробовує віру народу Свого

"Щоб випробувана віра ваша виявилася коштовнішою за золото, що гине" (1Пет. 1:7) Кожна людина вірить у Бога. Віра в людині ... Читати далі