Що відбувається із серцем людини, коли вона щодня читає Біблію
«Ось вийшов сівач сіяти; І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його. Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока. Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло. Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його; інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів. Хто має вуха слухати, нехай слухає!» (Мф. 13:3-9).
Щоразу, коли людина торкається Слова Божого, у дію вступає невидимий світ духовних сил. Зазвичай ми не думаємо про це, бо наші почуття, наприклад, під час читання Біблії чи при слуханні проповіді, залишаються звичайними. Проте, прочитавши Ісусову притчу про сівача, ми зрозуміємо сенс нашої зустрічі зі Словом Божим.
Коли ми зустрічаємося зі Словом Божим, то наше серце:
Черстве серце: «До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його – це те, що посіяне при дорозі» (Мф. 13:19).
Люди, у котрих черстве серце, не дуже цікавляться тим, що сказано в Слові Божому. Якщо вони і приходять до Церкви, то дуже швидко забувають почуту проповідь: швидше, аніж дійдуть до своєї автівки. Сатана, немов ті птахи, викрадає будь-яку добру думку, яка здатна принести добрий плід. Натомість засіває сумніви чи підкидає будь-яке відволікання.
Мойсей просив людей, вибраний народ Ізраїлів, не ставитися до Божого Слова легковажно: «Бо це не пусте для вас, але це життя ваше, і через це ви довгий час пробудете на тій землі, в яку ви йдете через Йордан, щоб оволодіти нею» (Втор. 32:47). Сьогодні нам також дуже потрібне таке ж нагадування.
Поверхове серце: «А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його, але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається» (Мф. 13:20-21).
Поверхнева людина роздумує над Словом Божим і навіть починає жити ним. Проте це бажання довго не затримується, бо його коріння неглибоке, а навіть мізерні труднощі вимагають відкинути Слово Боже, забувши про нього.
На жаль, чимало людей звертаються до Бога тільки на рівні почуттів. Проте досить швидко ці почуття холонуть, і людина аж ніяк тоді не думає про Бога.
Розчавлене серце: «А посіяне між терням – це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним» (Мф. 13:22).
Людина з розчавленим серцем чує Слово Боже і вірить йому. Вона бажає іти за ним. І вона це робить. Згодом інші речі, різноманітні турботи цього світу заглушують плідну дію Божого Слова. Перш, ніж людина зрозуміє це, її розум буде зайнятий різноманітними турботами та клопотами.
Відкрите серце: «Посіяне ж в добру землю – це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить – один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів» (Мф. 13:23). Коли Слово Боже вкорінюється в людині, то приносить плід, котрий виходить тільки від Бога.
Слово Боже має дивовижну силу. Якщо Його Слово укоріниться в житті людини, тоді ця сила буде діяти в ній. Слово Боже завжди приносить плоди, потрібно тільки відкрити своє серце.
За матеріалами сайту: https://cerkva-hvizd.org
Коли змінюється людське серце з кам’яного на плотське?
Точну відповідь на це питання складно знайти. Це – духовні закони, які людина не може визначити. Це ж таємниця, що «Бог, Який звелів, щоб із темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа» (2Кор. 4:6)! Напевно, немає такої людини, яка б могла визначити, коли саме змінюється людське серце. Адже це не фізичний процес, а духовний! Ми усі приходимо в цей світ у злі, під водійством духів злоби піднебесної (Еф. 2:2,3)! І Господь через Свою велику любов оживотворив нас тим, що дав нам Духа Свого Святого – чистого, через те, що Він утілився у плоть, возніс Самого Себе на хрест, розірвав плоть Свою, завісу Святого Святих, і Дух Святий вилився на всяку плоть! І написано: «Бо коли злочином одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведности, пануватимуть в житті через єдиного Ісуса Христа» (Рим. 5:17): тобто, хто приймає все те, що зробив Ісус, – у того потрапить Дух Божий – ось у те темне серце: і там засяє світло істини! Так, народжений згори – ще немовля: він ще злиться, грішить, ненавидить, кривдить. Але, якщо він зробив сповідання – він народжений згори, він – дитя Боже, у ньому є початок Духа! Зростання у вірі і кожного відбувається по-різному, кожен по-різному звільняється від гніву, ненависті, залежності, але це нічого не означає, бо є найголовніше: той, хто сповідує Ісуса Господом – дитя Боже! Він – народжений згори, але усередині нього йде боротьба: «Бо плоть бажає противного духові, а дух – противного плоті: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хотіли б» (Гал. 5:17). Тому, яким чином Бог змінює серце з кам’яного на плотське, коли Він це робить, як світло потрапляє в пітьму – ми не можемо пояснити фізично: це – духовний процес.
За матеріалами сайту: https://svitle.org
