У попередньому розділі ми коротко обговорювали сім листів до церков, що існували тоді. Вони розташовані в книзі Одкровення і містять у собі пророче послання. Багато теологів згодні в тому, що сім церков є хронологічною моделлю вселенської церкви, починаючи з ранньої церкви перших віків до церкви, що живе в період перед пришестям Христовим.
Хоча ми не знаємо ні дня, ні години Другого пришестя нашого Господа, Ісус сказав, що ми знатимемо часи. Більшість учених стверджують, що ми живемо за часів Його пришестя. Тому напучення останньої Лаодикійської церкви пророчо застосовне і до нас: «І ангелові Лаодикійської Церкви напиши: так говорить Амінь, свідок вірний і істинний, початок створіння Божого» (Одкр. 3:14).
Ісус називає Себе «Свідком вірним і істинним». «Вірний» – значить, Він постійний і незмінний. «Істинний» – Він каже тільки правду, навіть якщо вона не дуже приємна. «Вірний і істинний» – означає, що Він незмінно перебуває в правді, незалежно від нашої реакції на це або тиску.
Лжесвідок каже брехню і обман. Він скаже лише те, що хочете чути ви, жертвуючи при цьому тим, що вам необхідно почути. Нечесний продавець хоче дістати ваші гроші. Для цього він буде з вами дуже милий і говорити буде те, що ви хочете почути. Але мотив таких дій – бажання обібрати вас. Ми, церква, прийняли служителів, які кажуть нам тільки приємне. Нам хочеться чути тільки про щось приємне і чудове, нехтуючи істиною, яка нам потрібна.
Звичайно, Ісус утішає і підтримує нас, але при цьому не жертвуючи істиною. Він любить і прощає, але також карає і виправляє! Вслухайтеся в Його Слово: «Знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий!» (Одкр. 3:15).
Він каже «діла», а не «наміри». Дорога в пекло вистелена добрими намірами. Як Він дізнався про стан їх сердець? Відповідь проста: за їхніми справами.
Дії «холодних» людей – відкритий непослух Богові. Вони не вдають із себе праведників. Вони втрачені, і усвідомлюють це. Усвідомлюють, що не служать Богу. Служать іншим богам: грошам, бізнесу, самим собі. Вони живуть сьогоднішніми радощами, живуть у бунті і непослуху. Таке життя грішника або людини, яка явно відпала.
З іншого боку, життя «гарячих» наповнене Богом. Вони очистили себе, щоб наблизитися до Його присутності. Їх пристрасть – святість. Бо вони знають, що без неї не побачать Господа. Ісусом наповнені їх серця і уся їх істота. Вогонь і пристрасть виникають з цієї любові до Ісуса. Їх насолода – це послух Йому. Вони також знають стан своїх сердець.
Останню церкву Ісус попереджає, що вони не холодні і не гарячі. Він каже: «Знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий!» (Одкр. 3:15).
Багато років для мене залишалося незрозумілим значення цих слів. Чому Ісус каже до церкви: «Краще б ти був холодний або гарячий?» Чому Він не сказав: «Краще б ти був гарячий?» Ісус ніколи нічого не перебільшує, тому їх стан (між гарячим і холодним) був гіршим за «холодний». Яким чином виявилось, що найостанніші грішники або відступники кращі за цих «церковних вірних»? Цю заяву Він пояснює наступними словами: «Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх» (Одкр. 3:16). Теплий занадто гарячий, щоб бути зовсім холодним, і занадто холодний, щоб бути гарячим. Теплий досить гарячий і може бути непоміченим на тлі по-справжньому гарячих людей, і досить холодний, щоб бути своїм серед холодних. «Теплі» підлаштовуються під людей, що оточують їх, не виділяючись серед істинних послідовників Христових. Вони знають Писання, співають пісні і говорять правильні слова. Коли вони потрапляють у компанію «Послідовників світу», можливо, вони не пиячать і не палять, але вони думають і влаштовують свої життя за образом світу цього, тобто егоїстично. Вони слухняні Богові, коли послух приємний або відповідає їх інтересам. До дій їх спонукають лише їх власні бажання.
Ісус сказав: «Викину тебе з уст Моїх». Чому Він використав таке наочне порівняння? У нас буває блювота, коли тіло не може перетравити якийсь продукт. Багато років тому мої сини замовили собі на обід гамбургери. За годину в них почалася блювота, бо м’ясо в гамбургерах було несвіжим. Їх тіла не перетравили його, бо такий продукт шкідливий для організму. Зіпсовані гамбургери, як дві краплі води були схожі на свіжі, які вони їли раніше. Ісус каже: «Я викину з Мого тіла тих, хто тільки на словах належать Мені, а насправді вони чужі».
«Гарячі» і «холодні» точно знають, які в них стосунки з Богом, але «теплі» спокушаються із цього приводу. Вони думають про себе краще, ніж є насправді. Думають, що належать Ісусу. Ось чому їм гірше, ніж іншим грішникам. Грішники знають, що не служать Богу. Тому їх легше досягати Євангелієм. А «теплі» гадають, що вони служать Богу. Вони сповідують спасіння по благодаті, але їм бракує саме цієї благодаті Божої, яку вони сповідують. Досягти їх набагато складніше.
Якщо люди гадають, що вони спасенні, то вони вже і не шукають спасіння. Ісус вказує нам на одну подробицю їх справжнього становища: «Бо ти говориш: я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби; а не знаєш, що ти нещасний і жалюгідний, і вбогий, і сліпий, і голий» (Одкр. 3:17).
Люди в тій церкві хвалилися багатством і достатком. Вони утішали себе «Божими благословеннями». Чи можливо, що це точна ілюстрація американської церкви? Чи використовували ми наше багатство і свободу, щоб помножити служіння Богові? Або ж це багатство і свобода ввела нас в оману? Більшість людей у західній церкві пішли другим шляхом.
Проте я зустрічав вірних людей і в західній церкві, людей, які палали пристрастю до Бога та йшли за святістю. Але такі люди в меншості. Це справжні солдати, які були на полі бою і знають свого ворога. Їх пристрасть проявляється в плоді, а не в словах.
«Теплим» у церкві Ісус сповіщає: «Раджу тобі купити в Мене золото, вогнем очищене, щоб тобі збагатитися, і білий одяг, щоб одягтися, і щоб не видно було сорому наготи твоєї, і маззю для очей помаж очі твої, щоб бачити» (Одкр. 3:18).
Він каже, що треба купити в Нього щось, чого вони не набули лише сповідуванням Його своїм Господом. Пам’ятайте, церква сповідувала спасіння в ім’я Його. Проте їм бракувало чогось, що повинні мати справжні вірні. Але як нам купити це в Ісуса?
У книзі Притч 23:23 Бог каже: «Купи істину і не продавай мудрости і вчення і розуму». Він також говорить через пророка Ісаю: «Спраглі! йдіть усі до вод; навіть і ви, у яких немає срібла, йдіть, купуйте і споживайте; йдіть, купуйте без срібла і без плати вино і молоко» (Іс. 55:1). Як і в словах Ісуса, тут йде мова про купівлю того, що не можна купити за гроші.
Ісус Своїм учням каже про Царство Небесне: «Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її» (Мф. 13:45,46). Щоб купити цю дорогоцінну перлину, людина мала продати усе, що мала, і тоді в неї було досить коштів для її купівлі. Іншими словами, віддайте усе своє життя на служіння Йому і Його цілям, нічого не утримуючи для себе. Повністю живіть для Нього. Павло дає таке формулювання: «А Христос помер за всіх, щоб ті‚ хто живе‚ вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого» (2Кор. 5:15).
Мудрі і безглузді
Деякі притчі Ісуса також ілюструють нам цю істину. Одну з них ми можемо прочитати в 25-му розділі Євангелія від Матфея. Царство Небесне порівнюється з десятьма дівами, що узяли світильники і зустрічають Жениха, Ісуса. Вони усі були дівами і усі звали Його «Господом». У всіх були світильники, тобто світло. Це образ людей, які прийняли дар вічного життя. Вони усі готувалися увійти з Ним до Другого пришестя. Тут Він не говорить про людей, які ніколи не чули Євангеліє і не сповідували свою віру в Нього. Іншими словами, він не говорить про «холодних»! Чим відрізнялися мудрі від нерозумних? У нерозумних були тільки світильники. А в мудрих були посудини із запасом масла, щоб підтримувати вогонь у світильниках. Опівночі пролунав вигук: «Ось жених іде, виходьте назустріч йому». Але світильники нерозумних почали гаснути. Вони сказала мудрим: «Дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть» (в. 8).
Мудрі відповіли їм: «А як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі» (в. 9).
Я чув багатьох служителів, які пояснюють цю притчу, але мені здавалося, що їх тлумачення не пов’язане із справжнім її значенням. Одного разу уранці, коли я був на самоті, у молитві я звернувся до Господа: «Господи, допоможи мені зрозуміти цю притчу!» Того ж дня Господь показав мені, що ключові слова цієї притчі сказали мудрі діви: «Ідіть краще до продавців та й купіть собі». Уявіть собі це: десять дів, п’ять мудрих і п’ять нерозумних, входять у магазин. Нерозумні підходять до прилавка, дістають гроші і кажуть продавцеві: «Дайте мені, будь ласка, он той світильник. Я хочу бути спасенною. Я не хочу піти в пекло. Хочу набути благословень Божих». Кожна з них відходить від прилавка зі світильником, що горить, і каже: «Дякую, Боже. Я спасенна!»
Мудрі підходять до прилавка і дістають усі гроші з гаманців. Вони продали усе своє майно і принесли усі гроші від продажу і усі заощадження. Вони кажуть продавцеві: «Тут усе, чим я володію, кожна копійчина мого статку. Більше в мене нічого немає! Дайте мені, будь ласка, он той світильник, а на гроші, що залишилися, дайте масла, щоб він горів». Кожна з них йде зі світильником і з великою посудиною з маслом.
Різниця в тому, що мудрі віддали усе своє життя, а нерозумні придбали лише те, що вони вважали за необхідне для спасіння. Частину своїх життів вони залишили собі. Хоча вони пішли зі світильником, що горів, і усі бачили їх світло, але він не догорів до кінця. У притчі їх світильники почали гаснути опівночі. У найтемнішу годину, коли скорбота досягла свого апогею, вони не змогли вистояти. Ось чому Ісус часто каже: «Хто ж витерпить до кінця, той спасеться».
Нерозумні діви негайно ж пішли купити масла, але доки вони були відсутні, прийшов Жених. Мудрі були готові, увійшли з Ним на шлюбний бенкет, і двері за ними зачинилися. Повернувшись, нерозумі почали кричати: «Господи! Господи! Відчини нам!» (в. 11). Але Він відповів їм і сказав: «Істинно кажу вам: не знаю вас» (в. 12).
І знову Господь говорить про те, що не знає тих, хто сповідував Його панування у своєму житті. «Теплі» не віддали свої життя повністю. Звичайно ж, ці Ісусові слова застосовані до них: «І хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене» (Мф. 10:38).
Чому в Америці ми увірували в Євангеліє, що дає нам воскресіння без хреста? Таке Євангеліє призвело нас до «теплого» стану. Воно позбавило нас вогню Божого, який має горіти в наших серцях. Можливо, ми як у тому анекдоті шукали ключі там, де видно, а не там, де ми їх загубили? Чи забули ми Його Слова, що проголошують: «Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її» (Мф. 16:25).
