«Ми ж повинні завжди дякувати Богові за вас, улюблені Господом браття, що Бог від початку, через освячення Духа і віру в істину, обрав вас на спасіння, до якого ви і покликані благовістуванням нашим для досягнення слави Господа нашого Ісуса Христа. Отже, браття, стійте і тримайтеся передань, яких ви навчилися чи то словом, чи то посланням нашим. Сам же Господь наш Ісус Христос і Бог і Отець наш, Який полюбив нас і дав утішення вічне і добру надію в благодаті, нехай утішить ваші серця і нехай утвердить вас у всякому слові й доброму ділі.
Отже, моліться за нас, браття, щоб слово Господнє ширилося й славилось, як і у вас, і щоб нам визволитися від непорядних та лукавих людей, бо не в усіх є віра. Але вірний Господь, Який укріпить вас і збереже від лукавого. Уповаємо ж на Господа щодо вас, що ви робите і будете робити те, що ми повеліваємо вам. Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу і на терпіння Христове».
Коментар до тексту
«Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу і на терпіння Христове». Грецьке поняття «καρδία / kardіa» – дослівно «серце», яким послуговується в цьому вірші св. Павло, є перекладом єврейського терміна «לֵבָב / lebab». У єврейській культурі цей іменник означає не тільки центральний орган тіла, але і внутрішній світ особи – місце емоцій, думок, бажань та волі. Це слово в Біблії вживається здебільшого саме в цьому значенні – ідеться про центральну життєву, мисленну та емоційну сутність людини. Позначаючи внутрішній світ людини, поняття «серце» може бути використане для підкреслення контрасту із зовнішньою, фізичною частиною особи – плоттю (Пс. 73:26). Отже, серце включене в моральну діяльність людини (1Хр. 29:17). Заповідь любити Бога усім серцем, душею та розумом є закликом любити повнотою усієї своєї особи (пор. Втор. 6:5; Мк. 12:30).
Апостол Павло молиться, щоби Господь направив серця солунян на «любов Христову». На означення любові апостол послуговується терміном «ἀγάπη / agape», який, крім значення «любов», передає ідею доброзичливості, добросердя та доброї волі. Хоча agape вживається в різноманітних контекстах, та коли мова йде про Божу жертовну любов до людей та світу загалом, використовується саме цей іменник або його дієслівна форма, як ось у цьому найбільш цитованому вірші Нового Завіту: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16).
Апостол Павло каже: «Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим 5:8). Коли ми через гріх стали Божими ворогами, Він смиренно й терпеливо продовжував (і продовжує) нас любити. Ця Божа терпеливість, народжена вічною любов’ю (Єр. 31:3), дозволила Христові перетерпіти заради нас Страсті і прийняти Смерть на Хресті.
Тільки Божа любов, якою живе людина, та терпеливість, за прикладом Господа нашого Ісуса Христа, може зберегти її вірною Богові під натиском випробувань та різноманітних викликів життя. Тільки нашої любові та чисто людської терпеливості не вистачить ніколи. Великі святі та мученики не були якимись супергероями з надлюдськими рисами – вони мали глибокий зв’язок із Господом, Який робив неможливе можливим.
* * *
Апостол Павло неодноразово просив Бога, щоб Він провадив серцями солунян: «А вас Господь нехай виповнить і збагатить любов’ю один до одного і до всіх, як і наша є до вас, щоб утвердити серця ваші непорочними у святині перед Богом і Отцем нашим, у пришестя Господа нашого Ісуса Христа з усіма святими Його» (1Сол 3:12,13). У книзі Притч Господь каже: «Сину мій! віддай серце твоє мені, і очі твої нехай спостерігають за путями моїми» (Пр. 23:26). Щоб віддати серце Богові, дозволити Йому керувати ним, потрібно усвідомити Бога як особу, яка нас безмежно любить, а тому є нашим найбільшим скарбом. Сам Ісус у Нагірній проповіді каже: «Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше» (Мф. 6:21). Хто і що скеровує моє серце?
Автор: о. Юрій Щурко
