В поетичній мові Старого Завіту, де багатошаровість смислів – норма, слово «серце» має цілий сплав значень. Це в нас серце – просто насос, який переганяє кров по тілу й забезпечує кожну клітинку організму киснем та поживними речовинами.
Не знаю чи це правда, але знайшов в інтернеті інфу: серце виробляє таку кількість енергії за добу, що вистачить автівці проїхати кілометрів 40. Нутотаке, інтернет-фольклор )))
А якщо серйозно, то слово «серце» трапляється в Старому Завіті 710 разів і 166 – у Новому (за статистикою Logos Bіble). Всього 876 разів – це багато. Дуже багато.
Іншими словами, щоб зрозуміти Біблію, особливо Старий Завіт, потрібно зрозуміти, що автори розуміли під цим словом. Не розуміючи слова «серце», ми не розумітимемо, що значить «любити Бога всім серцем», і вкладатимемо в цю фразу такий собі підлітково-сентиментальний емоційний аспект. А це далеко не все.
Особисто для себе я підібрав абревіатуру, яка допомагає пам’ятати самому та пояснювати іншим, що означає “серце” в Біблії. Ось вона:
- С – сумління
- Е – емоції
- Р – розум (мозок)
- Ц – цілеспрямованість (воля)
- Е – енергія (життєва сила)
Почнімо з кінця абревіатури й дійдемо до її початку.
ЕНЕРГІЯ – наша життєва сила. Мусимо визнати, що ми є істотами з обмеженим пробігом і витривалістю. У когось вона вища, у когось нижча. Багато що залежить від умов експлуатації та дотримання певних правил. Бог застерігає нас від того, щоб тратити свою силу і самого себе на марноту чи гріх. Книга Приповістей застерігає: «Більше за все бережене зберігай серце твоє, тому що з нього джерела життя» (4:23). У Біблії часто зустрічається тема знесиленості та відновлення сили – у цьому ми подібні до батарейки. Наш ресурс земного життя обмежений і цикл перезарядки лімітований. Особливо коли «заряджаємося» усіляким непотребом.
ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ – наша воля. Куди направлені мої бажання? Чим я керуюсь, коли роблю вибір? На користь кого або чого я роблю те чи інше? До речі, відсутність цілі, апатія та невмотивованість – то теж сфера серця.
РОЗУМ – інтелектуальна сфера. Не те що в Святому Письмі нема поняття мозкової активності. Просто вона віднесена до серця. У цілому про розум важливо знати наступне: розумом треба користуватись, але на нього не можна надіятись. Наш розум – то не результат гріхопадіння. Результат гріхопадіння – зіпсутий розум, який не може пізнати істину, прийняти істину та підкоритися їй; але про це – нижче. Також треба визнати, що Бог дає розум і забирає його. Комусь Бог дає більше, комусь менше – і то не моє діло і право – сміятися з тих, кому дано менше, чи заздрити тим, хто має більше. З мене спитається за моє. Також моя відповідальність – набувати розум і мудрість протягом свого життя.
ЕМОЦІЇ – любов, здивування, сором, страх, гнів, відраза, радість, неспокій, впевненість, злість, тріумф (список не повний) – це все те, що робить нас людьми. Якщо чесно, мені подобається східний підхід – коли розум та емоції не розділюються, але доповнюють одна одну і сплітаються в один цілісний гобелен. Хто проти цього – спробуйте вчити те, що не любите, і те, що вам подобається; побачте різницю: емоції можуть або підсилювати розумову роботу, або заважати їй. Разом з тим важливе наступне: якщо я не керую власними емоціями, вони можуть почати керувати мною. До доброго таке не доведе.
СУМЛІННЯ – якщо емоції роблять нас людьми, то сумління визначає, які ми люди. Відчуття доброго, морального «вшите» в людину і відсутність цього відчуття жахає. До речі, людська совість є чи не найбільшою незручністю для прихильників теорії еволюції – вони просто не можуть пояснити, як і коли мавпа еволюціонувала в «людину сумлінну». Істоту, яка визнає, що є добро і зло – хоча є розбіжності, що називати добром і злом.
Сумління. Емоції. Розум. Цілеспрямованість. Енергія. Це все разом взяте дає нам розуміння, що мають на увазі автори Старого Завіту, коли говорять про серце.
Писання розказують про чудовий і досконалий Закон, ціллю якого було захопити людей Богом і закохати в Нього. Бог очікує від нас любові. Любові, яка захопить нас повністю, все наше серце. Але є проблема. Наше серце грішне. Ми маємо пошкоджений гріхом розум, що винахідливий на зле, маємо знівечене гріхом сумління, емоції, які підбурюють до гріха. Ми тратимо свої сили на гріх. Наші цілі – задовольнити себе і будувати власне царство. Наше серце зіпсоване повністю, і зараз ми говоримо не про мотор у грудній клітині, а про нашу сутність, те, ким ми є.
А ще – ми повільно помираємо. І це невідворотний процес, який є результатом гріха в нашому серці. Бо гріх і є смерть.
Це погані новини. А Хороші Новини полягають у тому, що якимось незрозумілим і надприроднім чином віра в Ісуса Христа відроджує наше серце до нового життя. На хресті заплачена повна ціна за наші гріхи.
Ми маємо надію на воскресіння і вічне життя. А найголовніше – наше серце знову здатне робити те, для чого і було задумане та створене: відповідати Богові на Його любов: «Люби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю і всіма силами твоїми» (Втор. 6:5).
Автор: Олег Павліщук
