Їх найтемніша година
Мойсея розчарувала реакція Ізраїлю. Йому було незрозуміло, чому в них немає жадання Божої присутності. Як могли вони бути такими безглуздими? Як могли бути такими сліпими? Як міг хтось відмовитися від зустрічі з Богом Живим?
Мойсей приніс свою проблему Господу в пошуку допомоги. Давайте послухаємо, що сталося між Богом і Мойсеєм після цього: «І Господь почув слова ваші, як ви розмовляли зі мною, і сказав мені Господь: чув Я слова народу цього, які вони говорили тобі; усе, що говорили вони, добре» (Втор. 5:28).
Напевно, Мойсея здивувала Божа відповідь. Швидше за все, він подумав: «Як? Вони праві? Нарешті вони хоч у чомусь праві!» Напевно, у серці своєму він запитував Бога: «Чому вони не можуть увійти до Твоєї присутності як Ти того бажав?» Він ще не закінчив говорити, як Бог відповів, і ми можемо уловити жаль у Його словах: «О, якби серце їх було у них таке, щоб боятися Мене і дотримувати всіх заповідей Моїх у всі дні, щоб добре було їм і синам їхнім повік!» (Втор. 5:29).
Господь хотів, щоб вони зійшли на Його святу гору і побачили Його. Він хотів відкритися їм, але їм бракувало святого страху, щоб перебувати в Його присутності. Ми чуємо скорботу в Його словах до Мойсея: «Піди, скажи їм: “поверніться в намети свої”» (Втор. 5:30).
Він був жорстоко розчарований! Це була їх найтемніша година. Багато хто гадає, що найжахливішим був момент, коли вони принесли погану звістку, що утримала їх від володіння обітованою землею, або той час, коли вони зробили золотого тельця. Ні, друзі мої, саме тут настала їх найтемніша година. Якби вони освятили свої серця, то змогли б увійти до Його славної присутності. Тоді вони ні за що б не зробили тельця і не принесли такий звіт про обітовану землю.
Ця істина жива і сьогодні. Гірше в житті чоловіка настає не тоді, коли він лягає з чужою дружиною в ліжко або коли краде гроші. Це відбувається, коли він відкидає запрошення Господа відкласти світські бажання і увійти до царської палати для спілкування. Якби він наблизився, то нічого цього не сталося б!
Гірше в житті юнака настає не тоді, коли він напивається або коли його саджають за крадіжку. Це відбувається, коли Бог закликає його наблизитися, але думка його друзів для нього важливіша за запрошення Царя. Зовні усе виглядає не так вже погано, але усі небеса тужать, коли відкидається Боже запрошення.
Бог сказав дітям Ізраїлевим повернутися в намети. Але чоловікові, що боїться Його, Він сказав: «А ти залишся тут зі Мною, і Я проголошу тобі всі заповіді і постанови і закони, яких ти повинен навчити їх, щоб вони [так] чинили на тій землі, яку Я даю їм у володіння» (Втор. 5:31).
Мойсей міг стояти поряд з Богом і чути Його слово, бо боявся Його. Кожен у народі міг бути там же, якби вони очистили себе від бруду Єгипетського і набули страху Божого. Пізніше Мойсей сказав їм: «Лицем до лиця говорив Господь з вами на горі із середовища вогню; я ж стояв між Господом і між вами в той час, щоб переказувати вам слово Господа, бо ви боялися вогню і не піднімалися на гору» (Втор. 5:4-5).
Вони гадали, що не можуть собі дозволити представити серця світлу Божої слави, тому віддалилися на безпечну відстань. Якби вони наблизили свої серця, Боже світло зцілило б їх внутрішність, але їм подобався їх стан, і вони не хотіли змінюватися.
Давайте подивимося на ці події з Божого погляду. Бог так багато зробив і вивів народ Свій з рабства чудесами і знаменнями. У Писанні говориться, що Він зробив рукою міцною і простягнутою.
Він вів їх і готував до кінцевої мети – привести їх до Себе. Він сказав їм, що бажає зробити їх священством Собі, що житиме серед них і буде їх Богом, а вони будуть Його народом. Він запланував любовне побачення з ними! Але коли Він привів їх до Себе, вони втекли!
Коли Він став Батьком? Чи сталося це, коли народився Ісус? Ні! У Нього завжди було батьківське серце. Чи можете ви уявити собі, що відчував Він після того, як обережно привів людей до Себе, відкрився їм, а вони втекли? Це розбило Його серце!
Відблиск Слави
Тепер, дізнавшись з Второзаконня, чому народ втік, давайте повернемося до моменту Божого зішестя на гору. Коли люди пішли, Бог вирішив встановити священство. Він вибрав людину, що входить замість народу в Його славну присутність. Він обрав Аарона бути священиком. Обравши Аарона, «Господь сказав йому: піди, зійди, потім піднімись ти і з тобою Аарон; а священики і народ нехай не пориваються сходити до Господа, щоб Господь не уразив їх» (Вих. 19:24).
Проте Аарон не опинився в близькості Божої присутності. Замість цього він приєднався до відступництва народу: «І стояв весь народ віддалік, а Мойсей вступив у морок, де Бог» (Вих. 20:21).
Бог знову явився Мойсеєві і сказав: «Піднімись до Господа ти й Аарон, Надав і Авиуд і сімдесят зі старійшин Ізраїлевих, і поклоніться Господу здаля; Мойсей один нехай наблизиться до Господа, а вони нехай не наближаються, і народ нехай не піднімається з ним» (Вих. 24:1-2).
Бог призвав Аарона, його синів і старійшин Ізраїлю, а одним з них був Ісус Навин. Бог не просив Аарона сходити на вершину гори. Він мав зійти на певне місце на горі над табором народу. Він вже відступив раз, бо не мав страху Божого. Він міг поклонятися здалека. Багато хто сьогодні поклоняється Богові здалека, бо так безпечніше. Вони уникають освячення сердець, вони просто задовольняють зовнішню необхідність поклонятися Богові.
У поклонінні чоловіків вони побачили Бога Ізраїлевого: «І бачили місце стояння Бога Ізраїлевого; і під ногами Його щось подібне до роботи з чистого сапфіру і, як саме небо, ясне» (Вих. 24:10). У коментарях Метью Генрі описано те, на мою думку, що в дійсності сталося: «Вони бачили Бога Ізраїлевого (в. 10), точніше, вони бачили відблиск Його слави у вигляді світла і вогню, але це було лише подобою Божою». Бачили місце, де стояв Бог Ізраїлів (згідно із Септуагінтою), щось подібне Богові, але не Бога. Що б вони не бачили, це неможливо намалювати або зробити образ. Але бачене було достатнім, щоб повірити, що Бог дійсно з ними.
Люди побачили відблиск, але їм не було дозволено увійти до Його славної присутності. Мойсей боявся Бога, і цей страх став ключем, що впускає в Його присутність. Бог запросив його: «І зійшов Мойсей на гору, і покрила хмара гору» (Вих. 24:15).
О, як мені подобається сказане Богом Мойсеєві! Це потаємне місце, де Бог ділиться найпотаємнішими думками і шляхами. Там зберігаються Його скарби. Ісая сповіщає нам: «Високий Господь, Який живе у вишніх; Він наповнить Сион судом і правдою. І настануть безпечні часи твої, повнота спасіння, мудрости і відання; страх Господній буде скарбом твоїм» (Ісаї 33:5-6).
Ключ відкриває скарбницю пізнання Бога. Ми читаємо, що «показав путі Свої Мойсеєві, синам Ізраїлевим – хотіння Свої» (Пс. 102:7). Мойсей знав Божі шляхи, він пізнав їх на горі. Інший народ знав Бога тільки за чудесами, створеними Їм у людських життях. Хто з вас знає Бога за чудесами, створеними у ваших життях? Можливо, люди пережили зцілення тіла, потреби були задоволені, настав прорив у фінансовій сфері. Бог відповідав на молитви. Але ці люди не зійшли на гору, щоб навчитися Його шляхам, бо жадали усього, що може запропонувати цей світ. Вони не бояться Бога.
Бог закликає нас зійти на Його гору і особисто пізнати Його. І шлях, що веде на цю гору, – це святість, народжена серцем, що боїться Бога. Він чітко каже нам: «Сила Господня – тим, що бояться Його, і завіт Свій відкриває їм» (Пс. 24:14).
