У цьому розділі ми зробимо дослідження велінь Христових. Вони дуже важливі, бо, якщо людина вірить, що Ісус Христос був найбільшим з учителів, що колись жив на землі, то вона також, напевно, погодиться, що Його велінням слід коритися. Маю на увазі… «Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! – а не робите того, що Я кажу?» (Лк. 6:46). Думка про те, що людина може вірити в Христа і довіритися Христу, як своєму Спасителі, і не звертати уваги на те, що Він повелів, досить дивна. Навіть ліберальний і модерністський проповідник (хоча і не вірить в Ісуса Христа як Спасителя і Визволителя) принаймні, заявляє про те, що наслідує Його приклад або спосіб життя. Не може бути нічого смішнішого за людину, яка заявляє про віру і, проте ігнорує те, що повелів Христос.
У цьому розділі ми говоритимемо про Христові веління відносно низки речей. У нас є Його веління відносно покаяння, Його веління відносно віри, Його веління відносно народження згори, і ці веління, звичайно ж, дані як накази. Вони не декларативні, як «Давайте це зробимо!» і не передбачувані, як «Можете це зробити». Вони обов’язкові. Вони: «Робіть так!» чи «Так не робіть!» Це, знову ж таки, піднімає питання авторитету, що є найважливішою темою слова Божого. Це пояснює, чому люди, які заперечують авторитет, повстають проти авторитету і люблять бути своїми власними богами, не звертають взагалі жодної уваги на те, що сказав Ісус Христос.
Передусім, відносно покаяння (якого деякі з вас ніколи не практикували і про яке нічого не знають). У Мф. 4:17 Христос сказав: «Покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне». У Мф. 6:33: «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його». У Луки 13 Він сказав: «…Якщо не покаєтесь, усі так само загинете». У Лк. 13:24: «Намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, …багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть». Покаяння двоскладне: відраза від гріха і навернення до Бога. Це як у блудного сина біля свинячого корита: тоді як справжньою суттю гріха був відхід від Бога, а справжня суть покаяння була поверненням до Бога; блудний син піднімається і приходить додому. Христос повелів усім скрізь людям покаятися, сказавши: «Якщо не покаєтесь, усі так само загинете».
Гаразд, відносно віри ми повинні вірити Євангелію. Ми повинні вірити в Христа і в Отця. Мк. 1:15 каже: «…Покайтеся і віруйте в Євангеліє». Тим, хто сказав ці слова, був Господь Ісус Христос. Він повелів: «Покайтеся і віруйте в Євангеліє». Скажеш: «Я не вірю». Ти не підкорився Його велінню. Як же ти можеш кричати до Нього «Господи! Господи!» і не робити того, що Він каже? Чому ж ви, деякі з людей, наполягаєте на молитві в ім’я Господнє і на повторенні «Молитви Господньої», якщо вважаєте те, що Він хотів, щоб ви робили так, немов Він був підмітальником вулиць?! Він сказав: «Покайтеся і віруйте в Євангеліє». Це була заповідь! Чи підкорився ти їй? Ін. 14:1: «…Віруйте в Бога і в Мене віруйте». Це певна заповідь. Ти не маєш бути деїстом або теїстом. Ти не повинен просто вірити в Бога, як деїст або теїст, але ти повинен вірити в Його Сина, Господа Ісуса Христа.
Ін. 3:7 каже: «Не дивуйся тому, що Я сказав тобі; треба вам народитися звище». Ось веління народитися згори. Твоєї думки Він не запитує. Він не запитує, що про це думаєш ти сам або твої друзі. Він, до того ж, не запитує, що про це учить твоя церква. Він сказав: «Треба вам народитися звище». Тобі також треба бути дуже уважним, щоб помітити, що слово «хрещення» не зустрічається в 15 віршах у будь-який бік від цього вірша – ні до, ні після нього. Він сказав в Ін. 6:29: «…Ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав». Скажеш: «Я вірю, що всі релігії…» Він дав заповідь вірити в Нього! Ти виконав її?
Народження згори – це таємнича операція Духа, Який відроджує. У Лк. 10:20 Христос сказав: «…Радійте тому, що імена ваші записані на небесах», але тільки за умови народження згори. «Не дивуйся тому, що Я сказав тобі; треба вам народитися звище» (Ін. 3:7). У Мф. 12:33 Він сказав: «Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду». Навернення – єдине рішення. Він не просить тебе побілити дерево, підремонтувати, підрізати, прищепити йому нові гілки; чого Він вимагає, так це нове дерево.
Що стосується прийняття Святого Духа, то Христос в Ін. 20:22 дунув на них і сказав (веління): «…Прийміть Духа Святого», у Лк. 24:49 (веління): «…Ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба». Обидві ці операції забезпечуються, коли християнин приймає Господа Ісуса Христа своїм особистим Спасителем, але в контексті появи цих уривків (Ін. 20:22 і Лк. 24:49) Святий Дух не був офіційно даний з небес на землю.
Відносно слідування за Ним, то Ісус повеліває, і у вірного немає іншого вибору, як йти за Ісусом беззастережно. В Ін. 12:26 Він сказав: «Хто Мені служить, нехай за Мною йде». У Лк. 9:23: «…Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною». Він сказав: «…Ти йди за Мною» в Ін. 21:22. Він сказав Матфею в Лк. 5:27: «…Йди за Мною». Він не сказав: «Якщо побажаєш». Він сказав: «…Йди за Мною». Це девіз піхотної школи у Форт-Бенінгу, Джорджія. Хіба це не дивно, що не спасенна людина віддає життя за уряд і, проте, не йде за Ісусом Христом. Хіба це не дивно?
Що стосується молитви, то в Господа є певні веління. Якщо ти приймаєш заповіді Господа Ісуса Христа, то християнське життя має характеризуватися молитвою. Він сказав у Лк. 21:36: «Отже, пильнуйте повсякчас і моліться». У Лк. 22:40: «…Моліться, щоб не впасти в спокусу». У Мф. 9:38: «Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє». У Лк. 6:28: «…Моліться за тих, хто кривдить вас». Це веління. Він не запитував ні твою думку, ні що ти взагалі подумав. Це і видавлює «дьоготь» із сучасного християнина.
Сучасний християнин – відступник, і він не переносить «здорового вчення». Ці здорові доктринальні положення настільки здорові, що Павло сказав у 1Тим. 6:3-4: «Хто навчає інакше і не дотримується розумних слів Господа нашого Ісуса Христа і вчення про побожність, той гордий, нічого не знає». Святий Божий звеличується, бо має віру у великого Бога, і Христос повеліває віру. У Мк. 11:23 Він сказав: «…Майте віру Божу». Це абсолютно необхідно. В Ін. 20:27: «…І не будь невірним, але вірним». Геть невіра! Тобі наказано вірувати. У Мф. 14:27: «…Заспокойтесь! Це Я, не бійтеся».
Господь Ісус Христос повелів дитині Божій досліджувати Писання. Ця проста заповідь міститься в Ін. 5:39: «Дослідіть Писання». Він сказав в Ін. 15:20: «Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам». Ми повинні читати. Ми повинні вивчати. Ми повинні запам’ятовувати. Апостол Павло сказав у 2Тим. 2:15: «Старайся представити себе Богові достойним, працівником бездоганним, який вірно подає слово істини». Християне, ви вивчаєте слово Боже? Чи знаєте ви, що вам це наказано? Чи досліджуєте ви Писання? Чи знали ви, що це заповідь Господа Ісуса Христа в Іоанна 5:39? І я не маю на увазі сидіння над п’ятьма версіями з висновками: «Це мені подобається», «Це читається так», а «Я в це вірю так», і «Що каже ваша версія». Я не говорю про плутанину і анархію, принесені християнськими богословами, що розколюють Тіло Христове через владу. Я говорю не про це. Я маю на увазі тебе самого, який щодня, день від дня, наполегливо досліджує слово Боже, щоб зрозуміти, чи так тебе учать.
Кожен християнин має щодня робити яскравим сяйво свого світла, якщо він кориться Божим заповідям. У Мф. 5:16 Христос сказав: «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла…». У Мк. 5:19 Він сказав новонаверненому: «…Йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь». Це заповіді. Ні в кого не питається про що б то не було його думки. Він не каже: «Гаразд, якщо захочеш, піди додому і розкажи про це комусь, Мене це влаштує». Він сказав: «Йди додому до своїх і розкажи їм». Йди; розкажи. Ось цього і не можуть винести сучасні християни: цього дидактичного, догматичного, владного, наказового веління, яке зобов’язує щось робити.
