Певно, апостол Павло не розраховував на таку відповідь царя Агриппи: «Ти майже переконуєш мене стати християнином» (Діян. 26:28), – коли його викликали, щоб послухати про Ісуса Христа і те, що дає віра в Нього. Звідки таке припущення? – Уся річ у тім, щоб бути добрим проповідником, а Павло був не просто добрим проповідником, без жодного перебільшення він був проповідником екстра класу, так от, щоб бути добрим проповідником – треба бути мрійником. Тобто треба бачити добре в людях і намагатися вивести це добре назовні завдяки проповіді Божого слова. Тільки так і ніяк інакше, бо якщо вас долатимуть сумніви, ви не зможете більше проповідувати.
Таке добре свого часу з Павла вивів на світ Господь Ісус Христос, коли з’явився йому дорогою в Дамаск, що власне підтвердив під час промови Агриппі Павло: «Але, одержавши допомогу від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому і великому…» (Діян. 26:22), як Христос змінює на краще нас і наші життя. Але щоб це збагнути, треба перед цим відкинути світ з усіма його уявними принадами: «Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої. Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього. І світ минає, і похіть його…» (1Ін. 2:15-17), – інакше людина, як той багатий юнак (див. Мф. 19), залишиться зі світом, бо для такої людини несення хреста (див. Мф. 16:24) здаватиметься надмірним тягарем. І більшість людей обирає світ, а не Бога Живого і слідування за Ним (див. Мф. 7:13).
Не був виключенням і цар Агриппа, який не захотів обміняти царський вінець на небесний, і не провина Павла в цьому. Як не провина інших благовісників, які замість земних принад обрали скарби Царства Божого: світ почув їх і світ їх відкинув як це свого часу зробив цар Агриппа і присутні з ним. І не вашою буде провина, якщо ваші близькі і ближні залишаться глухими до євангельської проповіді, це їх вибір і їм згодом доведеться відповідати за це. Головне, щоб ви не переставали проповідувати, нести Благу Звістку оточуючим вас людям, і плекати надію, що зможете вивести на світло все добре, що міститься в них.
