Під «атрибутами, що передаються», ми розуміємо ті особливі божественні властивості, які Господь може довести до відома людини і які доступні людському сприйняттю і розумінню. Обмежений людський розум жодним мислимим чином не в змозі зрозуміти Божу неозорість, вічність, непохитність. Навіть якщо ми докладемо максимум зусиль, ми не зможемо собі уявити істоту, яка завжди жила і завжди житиме. А ось як міркує освічена людина, намагаючись виправдати своє відкидання Бога: оскільки кінцевий розум не в змозі зрозуміти суті Божої, то Бога і не існує. Ця людина подібна до дворічного малюка, який не може пояснити шипіння гримучої змії, прикидається, що змій не існує, йде і грає в їх лігві. Дурість є дурість, і неважливо, належить вона до типу освічених або неосвічених.
Зараз ми обговорюємо Божі атрибути, що передаються. Коли ми говоримо, що «передаються», ми маємо на увазі, що Бог може їх передати, довести до відома людини. Сьогодні ми багато чуємо про спілкування, і в основному від людей, які не спілкуються з Богом, а Бог не спілкується з ними. (Дуже шкода, але саме так буває.) І ось, що повідомив Бог людині про Себе з того, що доступно людському розумінню.
Бог Святий
Передусім, Бог Святий. Ми можемо зрозуміти це шляхом аналогій і порівнянь. Ми можемо зрозуміти, що ми грішні і що ми в щонайменшій мірі не подібні до Бога. Ми в змозі зрозуміти це шляхом вивчення Божого ведення справ з людьми і народами, вивчаючи ставлення Бога до гріха і до святості. Для розуміння ставлення Бога до святості нам навіть не треба обов’язково мати Біблії, хоча вона і корисна. Біблія каже: «Будьте святі – Я бо святий» (1Пет. 1:16). У Вих. 34:14 ми читаємо: «Ім’я Його – ревнитель», Він – Бог ревнитель. Особливо зверніть увагу на Вих. 15:11: «Хто, як Ти, Господи, між богами? Хто, як Ти, величний святістю, славний похвалами, Творець чудес?» і на Іс 6:3: «І взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його!» Проте вам необов’язково читати усі ці уривки з Біблії, щоб знати, що Бог не шанує грішників і робить певні заходи для боротьби з гріхом.
Одного разу одна людина сказала: «Війна – це Божий суд над гріхом тут, а пекло – це Божий суд над гріхом після смерті». Ми розуміємо ці слова так, що якщо людина досить спостережлива і багато часу проводить у лікарнях, в’язницях, божевільнях, займається розлученнями в судах, вона обов’язково дійде висновку, що Бог не змиряється з гріхом. Звичайно, якщо людина освічена, то її освіта дещо сприятиме її засліпленню. Якщо в людини досить освіти, щоб вважати, що «усе відносно, а різні фактори настільки складні, що ви не можете завжди сказати, чим закінчиться справа». Тоді вона може знайти спосіб позбутися страху покарання і припустити, що Божого суду над гріхом не існує, що усьому причиною лише нещасний випадок або трагічна подія, як мовиться: «Розкрутіть колесо рулетки, поставте ставки, і де воно зупиниться ніхто не знає».
Кожен, хто уміє читати і писати, а також може відрізнити А від Б, а В від Г, визначить різницю між розпустою і позашлюбним зв’язком і здатен зрозуміти, що «позашлюбні статеві стосунки» – неправильна назва, дана тими людьми, які гадають, що це не має відношення до гріха. Кожен, хто може відрізнити С від З і С від Т, ясно можуть бачити різницю між праведним і неправедним, у моральному плані, якщо, звичайно, вони чесні перед собою. Бог Святий!
Бог Праведний
Наступним атрибутом Бога, що передається, є Його праведність. Бог праведний. У Пс. 114:5 сказане: «Милостивий і праведний Господь; Бог наш милує нас», і в Ездр. 9:15: «Господи Боже Ізраїлів! праведний Ти. Бо ми залишилися уцілілими до цього дня; і ось ми в беззаконнях наших перед лицем Твоїм, хоча після цього не належало б нам стояти перед лицем Твоїм». У посланні до Римлян серед багатьох уривків, присвячених праведності, ми знаходимо такий: «Бо, не розуміючи праведности Божої і намагаючись поставити власну праведність, вони не скорилися праведності Божій, бо кінець закону – Христос, на праведність кожного‚ хто вірує» (Рим. 10:3,4). Праведність Божа – велика тема послання до Римлян: «Що ж скажемо? Невже неправда у Бога? Зовсім ні» (Рим. 9:14) Зверніть також увагу на Рим. 8:10: «А коли Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведности». Праведність – це велика тема послання до Римлян: «Звільнившись же від гріха, ви стали рабами праведности… представте члени ваші в раби праведності на освячення. о, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведности» (Рим. 6:18-20). І знову: «…але представте себе Богові як таких, що ожили з мертвих, і члени ваші – Богові як знаряддя праведности» (Рим. 6:13). Зверніть увагу, як ця тема виникає знову і знову в усій книзі: «Бо навряд чи хто помре за праведника» (Рим. 5:7) і: «…благодать запанувала через праведність до життя вічного» (Рим. 5:21). І знову, зверніть увагу, як тема праведності продовжує з’являтися в 3-му розділі послання до Римлян: «Тепер же, незалежно від закону, з’явилася правда Божа… щоб Він явився праведним і виправдовував того‚ хто вірує в Ісуса» (Рим. 3:21,26).
Праведність Божа – це те, чого не хоче бачити не спасенна людина, а хоче вона власної праведності. В Іс. 64:6 сказане: «Вся праведність наша – як забруднений одяг». Навіть коли людина стала вірною, спасенним грішником, Святий Дух має допомагати їй вдягатися у «виссон», який є «праведність святих» (Одкр. 19:8).
Бог праведний, сказано в Єр. 12:1: «Праведний будеш Ти, Господи…», а в Бут. 18:25: «Суддя всієї землі чи вчинить неправосудно?» Тим з людей, які говорять: «Це само собою зрозуміло», треба пам’ятати, що коли Бог веде справи з нами, ми часто вважаємо Його несправедливим, принаймні, у нашому відношенні до Його провіденціальних діянь або в нашій реакції на них. Це одне, для людини на кшталт мене, яка має сплачені рахунки, хороше здоров’я, повний шлунок і одяг, сказати: «Бог праведний і не припускається помилок». І зовсім інше, перебуваючи в інвалідному візку або маючи маленьку дочку в лікарні, підключену до апарату «штучної нирки», витративши величезні гроші на лікарів, при цьому славити і дякувати Богові за Його праведність і справедливість. Хіба не так? І знову, освіта може стати великою перешкодою. Будь-яка освіта, яка нездатна вказати на те, що людина неправедна, а Бог праведний, – не є такою. Ви можете навчитися більшому, як наприклад Іона, у животі в кита, вийшовши звідти разом з його блювотою, ніж у десяти університетах цього світу, якщо там вас не навчать, що Бог праведний і справедливий, на відміну від людини.
Бог праведний, як сказано в Пс. 144:17: «Праведний Господь у всіх путях Своїх і благий у всіх ділах Своїх». «Чому страждає праведний?» – велика тема Книги Іова. Чи не був Бог несправедливий, коли так вчинив з Іовом? Невже Бог не віднісся до Іова несправедливо, адже Іов був праведна людина і боявся Бога? Але як написано в Рим. 3:4: «Бог вірний, а всяка людина неправдива».
Бог Милосердний
Бог милосердний. Ми знаємо, що це так, оскільки милосердя – Божий атрибут, що передається. Бог може передавати Своє милосердя людині. Зверніть увагу на Пс. 102:8: «Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий».
Немає жодної людини, яка читає цю Книгу, хто б не відчував милість Божу. І неважливо, визнаєте ви це чи ні. Вся річ у тім, що милість Божа була послана вам. Це могло бути в той момент вашого життя, коли ви вимовляли слова: «Боже, будь милосердний до мене» або: «Боже, допоможи мені», або: «Боже, будь милостивий до мене», або: «Боже, позбав мене від цього» – і Бог допомагав вам і позбавляв. Той факт, що ви відплатили Богові тим, що відкинули Його Сина, є вашою особистою справою, а не моєю. Той факт, що ви відплатили Богові тим, що вивчали геологію 15 років тому, щоб довести неспроможність описаного в Бут. 1, – це ваші похорони, а не мої. Але Бог милосердний, Його ласкаве милосердя перевершує Його діяння. У Пс. 102:8 сказане: «Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий».
У Пс. 85:15 нам відкривається ця велика істина: «Ти ж, Господи, щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний». Один з великих атрибутів Божих, Його довготерпіння (Його упокорювання з грішниками, Його милосердя стосовно поганих, злих людей), згадають у Чис. 14:18 і у Вих. 34. Бог «посилає дощ на праведних і на неправедних», – каже Ісус Христос у Мф. 5:45, кажучи нам, що навіть милість Божу помилково приймають за спасіння.
Було багато таких людей, які гадали, що якщо Бог врятував їх від автокатастрофи або допоміг вийти з лікарні, то, значить, Він прийняв їх духовно. У сенсі спасіння і спокутування це, звісно, не так. Молитви Корнилія «згадалися перед Богом» (Діян. 10:4). Він прийняв добрі справи Корнилія як «пам’ять, присвячення» перед Господом, сама людина ще залишалася не спасенною. Вам слід прочитати 10-й розділ Діянь, щоб дізнатися, в яких випадках Бог часто проявляє милість і співчуття, змиряється з диявольським у людині і дозволяє відбуватися певним подіям. Його милість не триває нескінченно, і, помираючи, ви помрете, прийнявши Його милість або Його гнів. Бог обрушує Свій гнів, і ви можете дізнатися це і відчути.
В Ін. 3:36 сказане: «Хто вірує в Сина, має життя вічне, а хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому». А в Рим. 9:22,23 ми читаємо: «Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі, щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави». Тому, коли ми говоримо про Божу милість, ми ніколи не повинні забувати говорити і про Його гнів. Бог – істота цілісна і гармонійна. Бог – це не лише абсолютна любов, мир, обійми, поцілунки і позбавлення від пекла на землі. Господь не збирається так чинити, і в Євр. 12:29 сказане: «Тому що Бог наш – вогонь‚ що поїдає».
