Зараз настав час поговорити про атрибути Бога. Першими з Його атрибутів, що не передаються, є: Його вічність, Його всемогутність, Його всезнання, Його повсюдність. Потім ми говоритимемо про Його атрибути, що передаються: Його істину, Його добрість, Його спілкування, Його святість. Потім я збираюся дати вам посилання з Писання, щоб показати, як Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий мають ті ж самі атрибути, незважаючи на відмінність в Особах.
Передусім, що стосується вічності Бога. У Пс. 89:3 сказане, Бог Отець вічний; про вічність Бога Сина сказано в Одкр. 1:8; а про вічність Святого Духа – в Євр. 9:14.
Зараз ми розглянемо Божу всемогутність. Про всемогутність Бога Отця сказано в 1Пет. 1:5, Бога Сина – у 2Кор. 12:9, Бога Святого Духа – у Рим. 15:19.
Тепер ми звернемося до Божого всезнання. Про всезнання Бога Отця сказано в Єр. 17: 10, Бога Сина – в Одкр. 2:23, Бога Духа Святого – у 1Кор. 2:11.
Що стосується Божої повсюдності, Його безмірності, то про цей атрибут Бога Отця сказано в Єр. 23:24, Бога Сина – у Мф. 18:20, Бога Духа Святого – у Пс. 138:7.
Наступним атрибутом Бога є святість, Бог святий. Про святість Бога Отця сказано в Одкр. 15:4, Бога Сина – у Діян. 3:14, Бога Духа Святого – у Лк. 1:15.
Потім ми звернемося до Божої істинності. Про істинність Бога Отця сказано в Ін. 7:28, Бога Сина – в Одкр. 3:7, Бога Духа Святого – в 1Ін. 5:6.
Зараз ми поговоримо про Божу добрість або доброту, або довготерпіння. Про цей атрибут Бога Отця сказано в Рим. 2:4, Бога Сина – в Еф. 5:25, Бога Духа Святого – у Неєм. 9:20.
І, нарешті, ми розглянемо спілкування Бога з людиною. Про спілкування Бога Отця сказано в 1Ін. 1:3, Бога Сина – у 1Ін. 1:3, Бога Духа Святого – у 2Кор. 13:14.
Зараз у нас є докази того, що Син – божество і Святий Дух – божество, також як і Отець, не будучи при цьому трьома окремими богами. Вони діють як єдине ціле. Богу Отцю, Богу Сину і Богові Духові Святому приписуються однакові атрибути, але неоднакові імена і титули. Наприклад, хоча Бог Отець – Господь і Бог, Бог Син – Господь і Бог, Бог Дух Святий – Господь і Бог, до них не застосовуються однакові імена і титули. Бога Отця не називають Утішителем, Духом Святим, Духом Христовим. Сина не називають ім’ям Єгова-іре, Ієгова Ниссі, Ієгова Рафа або Ієгова Шалом. Бога Сина не називають Святим Духом або Утішителем. Вони абсолютно розрізняються в єдиному Божестві. Ви можете сказати: «Я цього не розумію». Але від вас і не вимагається розуміти, вам треба вірити, причому жодна церква не скаже вам цього, тільки Слово Боже. Отець проголошує і утверджує Свою відмінність від інших Осіб Трійці, хоча Йому і приписують деякі атрибути, які має і Син, а Ісусу Христу – ті атрибути, які властиві і Богові Отцю. Але Отця ніколи не називають «Христос», «Ісус Христос» або «Ісус».
Як мовиться: «Три в одному, один у трьох, а один посередині помер за усіх». Ви можете заперечити: «Але я не розумію це заплутане вчення». Проте Вудбрідж сказав: «Той, хто спробує зрозуміти Трійцю, втратить розум. Але той, хто наважиться заперечувати Її, той втратить свою душу». І це саме так. Тому усі не спасенні люди, які намагаються зробити Бога Отця одним Богом, а Ісуса Христа іншим Богом, знаходяться в однаковому становищі: усі вони гинуть і йдуть на дно.
Трійця – це таємниця, яка залишиться таємницею, поки ми не зустрінемося з Господом у сяйві слави. Проте це не означає, що ми не можемо в Неї вірити. Християнин повинен вірити в Трійцю, б Вона проголошується Словом Божим і є біблійним вченням, тим вченням, про яке говорить нам Слово Боже. Атрибути, що приписуються Богові Отцю: Його вічність, Його всемогутність, Його всезнання, Його повсюдність, Його святість, Його істина, Його милосердя, Його спілкування з нами також приписуються Ісусу Христу, чиї вічність, всемогутність, повсюдність, святість, істина, милосердя і спілкування, у свою чергу, також приписуються Богові Отцю. Під час хрещення Ісус Христос вийшов з води як Син, а Дух Святий у вигляді голуба спустився з небес, і голос Бога Отця сказав: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3:17).
І на закінчення. Ми розуміємо, що Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий є Особами (Іпостасями) триєдиного Божества, точно так, як і людина має тіло, душу і дух. Тіло людське є прообраз Бога Сина, Господа Ісуса Христа, оскільки тіло видиме. Людська душа є прообразом Бога Отця, Який невидимий, нечутний і невідчутний. А людський дух, подібно до повітря, є прообраз Духа Святого, оскільки людина була створена за образом Божим. Щоб проілюструвати сказане, звернемося до простого прикладу. Якщо я стану перед вами і скажу: «Той хто бачив мене, бачив Пітера Ракмана», – то ви, звичайно, повірите мені. Але якщо я скажу: «Ніхто, ніколи не бачив доктора Пітера Ракмана», – то ви подумаєте, що я суперечу собі. Але істина міститься в словах Христових: «Хто бачив Мене, той і Отця бачив» (Ін. 14:9), і в словах: «Бога ніхто ніколи не бачив» (1Ін. 4:12). Він каже істину, а протиріччя міститься у вас у голові.
Ви розумієте, що ніхто ніколи не бачив доктора Ракмана? Ні ви, ні хтось інший на землі, хто колись фотографував мене або обідав зі мною, ніколи, жодного разу в житті не бачив доктора Пітера Ракмана! Ніхто, ніколи не бачив Пітера Ракмана, у сенсі моєї душі, оскільки моя душа – мій внутрішній зміст, що має форму мого тіла, – невидима. Але, той, хто бачив мене, бачив Пітера Ракмана. Чому? Бо ви бачили моє тіло. Чи розумієте ви це? Чому ні? Це проста ілюстрація, що допомагає зрозуміти Трійцю.
Якщо людина створена за образом Божим, то тоді образ Божий має бути триєдиним. А по-іншому і не може бути. Ви можете сказати: «Моє тіло – це Біл Сміт, моя душа – теж Біл Сміт, мій дух – все той же Біл Сміт». Можливо, у вас це і так, але не в Бога. Тіло Боже – Ісус Христос. Біблія каже, що ми призначені бути подібними до образу Сина Божого. Тіло Боже явлене в Ісусі Христі. У 2Кор. 4:4 сказане: «Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого». Отже, Господь Ісус Христос – це явлення Бога на цій землі. Перший титул Христа – «Господь» – відповідає Богові Отцю, Який також є Господь. Другий титул – «Ісус» – відноситься тільки до Христа. А Його третій титул означає дію Святого Духа, оскільки Христос або Месія перекладається як «помазаний».
Таким чином, саме ім’я Господь Ісус Христос вже представляє Трійцю. Перше ім’я Спасителя – «Господь» – утверджує Його єдиносущність (тотожність божественної природи) з Богом Отцем. Його друге ім’я – «Ісус» – означає, що Він людина, Син людський, народжений від жінки, Син Божий. Його третій титул – «Христос» – означає народження помазаного Месії Ізраїлю від Святого Духа. Особи Трійці не є одне і теж, але вони єдиносущні, тотожні за божественною природою. Саме тут люди стикаються з труднощами в розумінні Слова Божого, оскільки біблійне вчення оповідає про одночасну єдиносущність і відмінність Осіб Трійці (Іпостасей). Але це ще не все.
Вчення про Трійцю є основним біблійним вченням людей, що читають цю Книгу. Коли ви помрете, ваш дух покине тіло. Яків каже: «Тіло без духу мертве» (Як. 2:26). Коли ви помрете, то і ваша душа покине тіло, про це і каже Павло в 2Тим. 4:6: «Час мого відходу настав». У Бут. 35:18 ми читаємо, що коли Рахіль помирала, то «виходила з неї душа». Отже, ті, хто сповідує вчення про тотожність Осіб Трійці без їх розрізнення, огульно їх змішує і об’єднує Іпостасі безвідносно до їх відмінностей, мають небіблійний підхід до життя, філософії, всесвіту та істини.
Представлення Трійці як «одночасної єдиносущності і відмінності трьох Осіб» є біблійним вченням. Більше того, саме Трійця є біблійним підходом до всіх інших питань. У Христі «нема ні чоловічої статі, ні жіночої» (Гал. 3), вони тотожні за природою, але в той же час вони – окремі і різні фізичні творіння.
Біблія учить, що Божество триєдине і являє собою Бога Отця, прообразом (втіленням) Якого є наша душа; Бога Сина, прообразом Якого є наше тіло; і Святого Духа, прообразом Якого є наш дух. Святий дух виходить від Бога Отця і Бога Сина. Син був втілений, створений і народжений Отцем. Бог Отець, Творець, Ієгова Старого Завіту став у тілі Сином Божим, Ісусом Христом, Який був сповнений Духом Святим. Він був Духом Святим у тілі, Божеством у тілі. У Кол. 2:9 сказане: «Бо в Ньому живе уся повнота Божества тілесно». Бог шанований і задоволений, коли християни вірять у те, у що вони повинні вірити, а саме – в істинне біблійне вчення про Трійцю.
Давайте поклонятимемося Великому Богу – Тому, Хто вище за нас, Великому Єдиному, Альфі і Омезі, Початку і Кінцю, Всемогутньому, такому, Який виявляє Себе трьома різними шляхами: як Вічний Дух, Який зберігає увесь Всесвіт, знає усі думки людські, споглядає всюди добро і зло; Він може явити Себе видимою людиною в тілі, здатною страждати і бути спокушеною, як ми; вмираючою, як ми помираємо; і проливаючи кров, як ми проливаємо. «Тому Він повинен був у всьому уподібнитися браттям» (Євр. 2:17), щоб бути спокушеним, щоб бути здатним страждати і померти як людина, щоб за благодаттю Божою «зазнати смерти за всіх» (Євр. 2:9), зайняти місце грішників і врятувати нас – бідних, нещасних, заблукалих.
Цей Великий Єдиний може також явити Себе диханням Божого вітру, що входить у розбещене, занурене в пітьму тіло, як у сосуд нечестивий, очищаючи цей храм, омиваючи його, відроджуючи людину, даючи їй нове народження і нове життя, поміщаючи її в Тіло Христове, вселяючи в неї нову упевненість у досягненні її вічної мети – подобу образу Господа Ісуса Христа. Бог виявляє Себе як Дух Святий, який учить і направляє нас до істини, надихає Словом Своїм, бо святі Божі люди прорікали слово Боже, «натхнені Духом Святим» (2Пет. 1:21). Бог зберіг для нас це Слово чистим, доніс до наших днів натхненне Богом Писання, зберігаючи Його Своїм Провидінням. Бог є Дух Святий, Який може не лише учити і вести нас до істини, але і показати нам майбутнє; Він є Святий Дух, Який прославить Христа і говоритиме не про Себе, не про Духа Святого, але про Самого Ісуса Христа. Давайте поклонятися цьому Єдиному Богові.
Давайте кожен подякує Богові за Трійцю – Отця, Сина і Святого Духа, за те, що Вони зробили особисто для тих з нас, хто спасенний. Давайте подякуємо Їм за те, що Вони роблять зараз у цьому світі, стримуючи його від розпаду, від перетворення на лігво жаху, від того, чим цей світ стане після вознесіння Церкви і початку часу Великої скорботи.
