«Усі ж віруючі були разом і мали все спільне. І продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного. І щодня однодушно перебували у храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця» (Діян. 2:44-46), – ці слова часто наводять як доказ довершеності первісної церкви, часом додаючи, що нині церква далеко відійшла від наявного ідеалу. Але скільки часу тривав подібний ідеал?
Насправді не так вже довго, судячи з подій, що сталися згодом в єрусалимській церкві. І мова зараз не про Ананію і Сапфіру. Мова про фінансову і молитовну підтримку. І якщо про фінансову підтримку вже пригадали, то варто згадати і молитовну підтримку, яку виявляли вірні первісної церкви: «Петра (після його арешту за наказом царя Ірода) стерегли у в’язниці, а тим часом церква ревно молилася за нього Богові» (Діян. 12:5), що незабаром вилилося в чудесне звільнення апостола Петра. Здається, усе пречудово, але не поспішайте з висновками.
Перенесемося на пару десятиліть, коли в ролі ув’язненого опинився апостол Павло. Павло, який приніс у свій останній візит в Єрусалим чималу суму пожертв вірним з юдеїв від колишніх язичників, а нині братів у Христі. Невдовзі Павла заарештують і запроторять до в’язниці: спочатку у фортеці Антонія, а невдовзі до Кесарії, де він проведе довгих два роки. Але в Діяннях святих апостолів ніде не згадується, що вірні єрусалимської церкви «ревно молилися за Павла Богові», та і про фінансову підтримку Павла в ув’язненні мова теж не йде.
Звісно, хтось може зауважити, що оповідач Лука забувся про це пригадати, але чомусь той самий оповідач пригадав і про матеріальну підтримку і молитву за ув’язненого Петра, які були раніше – так що справа не в забудькуватості Луки, а в забудькуватості вірних єрусалимської церкви. Вони забули про те, яким має бути вірний Христової Церкви. Це те, що згодом станеться з Лаодикійською церквою: «Ти говориш: я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби; а не знаєш, що ти нещасний і жалюгідний, і вбогий, і сліпий, і голий» (Одкр. 3:17). Це може стосуватися і кожного з нас.
