Цей урок присвячений дуже важливому питанню християнського життя, питанню спокуси. Спокуса – це найбільш відоме випробування, через яке проходять істинні діти Божі після отримання спасіння. Проте здається, що одних людей більше спокушають, ніж інших, через їх слабкість або через особливий інтерес диявола до їх благополуччя.
Ніхто не може уникнути спокуси. Адам був спокушений, Люцифер і Христос були спокушені. Диявол був спокушений і пав, Христос був спокушений і вистояв, Адам був спокушений і піддався спокусі. Спокуса – це перевірка і цьому слову дане визначення в 22-му розділі книги Буття, коли Авраама спокушав Бог. В англійському перекладі Біблії, авторизованому королем Яковом, слово спокуса трактують як «бути випробуваним»: «Вірою Авраам, будучи спокушений, приніс у жертву Ісаака» (Євр. 11:17) [прим.: в українському синодальному перекладі це місце перекладене як «будучи випробуваним»].
Проте, переклад цього слова в англійській Біблії виконаний відповідно до Біблійного словника і з принципом тлумачення Писання Писанням, не дивлячись на будь-які думки грецьких і єврейських учених. Тому в нас є перевірка або спокуса, або випробування, яке спіткає чадо Боже, яке спіткає кожну людину рано чи пізно в цьому житті. Мартін Лютер казав: «Мої спокуси були творцями моєї божественності». Хтось запитав Томаса Едісона, чи був він колись спокушений, на що той відповів: «Ні, я занадто зайнятий». Я не знаю так це чи ні. Господь учив нас включати в учнівську молитву наступні слова: «І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого» (Мф. 6:13). У посланні Якова 1:12 сказано: «Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вінець життя».
У посланні Якова 1:2-3 сказано: «З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам, знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння». Звичайно, це не означає, що ми можемо таким чином відрізнитися і дати плоті можливість виявити себе. Тут сказано про потрапляння в ситуації, коли перевіряється наша віра, а не за ситуації, коли нашій плоті дається шанс виразити себе. «Не спокушай Господа Бога твого» (Мф. 4:7). І знову: «Противтеся дияволові, і він утече від вас» (Як. 4:7). «Юнацьких похотей уникай» (2Тим. 2:22). Ви не вважаєте це радістю, коли ви виставляєте плоть і даєте їй шанс коритися. Це дурість.
Деякі святі дуже стурбовані своїми спокусами, бо гадають, що ці спокуси є наслідком їх неправедності. Але піддатися спокусі не означає скоїти гріх. Ми не можемо змусити птахів не літати над нашими головами, але ми можемо не дозволити їм звивати гнізда в нашому волоссі. Ми не можемо заборонити злим думкам з’являтися в нашій голові, але ми можемо не приймати їх і не зупинятися на них. У древніх теологів було вчення, яке ми називаємо вченням про гріховність. У систематичній теології це вчення звучало так: гріх скоєний задовго до самої гріховної дії, що б це не було.
Читаючи Біблію, ви можете в цьому переконатися. Я маю на увазі сказане в Притчах 23:7 про людину, що: «які думки у душі її, така й вона». Господь Ісус Христос сказав, якщо чоловік дивиться на жінку з пожаданням, то він вже перелюбствував з нею в серці своєму (Мф. 5:28). Біблія каже: «Усякий, хто ненавидить брата свого, є людиновбивця; а ви знаєте, що ніякий людиновбивця не має життя вічного, що в ньому перебувало б» (1Ін. 3:15). З вивчення слова Божого стає абсолютно очевидно, що людина може грішити задовго до скоєння гріховного вчинку. Один знаменитий проповідник сказав: «Ми кажемо, що людина вбивця, коли вона скоїла вбивство. А Бог каже, що вона вбивця перед тим, як вона убила». Це означає: ми говоримо, що людина вбивця, бо вона убила, а Господь каже, що вона убила, бо вона була вбивця. Ви плануєте вбивство перед його скоєнням і тому вже стали вбивцею до того як ви спустили курок або використали палицю, або ніж, або молоток. Ви вже вбивця. Річ у тім, що закон просто ще вас не упіймав. Ви розумієте?
Відповідно до вчення про гріховність, існує чотири стадії: уявлення, роздум, обговорення і рішення. Усе це відбувається усередині людини перед тим, як вона щось зробить. Кожній людині, яка колись була спокушена, передусім спочатку був уявлений об’єкт спокуси, що б це не було. Потім була стадія роздуму над цим об’єктом з приводу причин і наслідків, правильності і неправильності. Після оцінки моральної якості об’єкту, людина починає при своєму розумі обговорення того, варто це робити чи ні. Потім людина приймає остаточне рішення з приводу того, варто це робити чи ні. Виникає питання: «Де починається гріх і закінчується спокуса?» Відповідь проста: спокуса починається в процесі уявлення і роздуму, але, щойно людина починає обговорювати, починається гріх. Ось таку тонку лінію Біблія малює між процесами, що відбуваються усередині людини, і це набагато глибше, ніж дрібний аналіз, який ви можете провести на підставі психології Фрейда.
Необхідно пам’ятати, що сучасна психіатрія є дуже дрібним маневром і ніколи не добирається до суті справи, а ефективна лише на 10%. Психіатри досягли видатних успіхів з людьми, які мають справжні проблеми, до яких можна віднести різні патології, коли були присутні ушкодження мозку або нервових тканин. Але у випадку з неврозами стандартним шкільним рішенням є: узяти з пацієнта платню в розмірі від $100 до $500 на годину за те, що пацієнт прийде, сяде, усе розповість і лікар переконається, що з ним все гаразд. Це може здатися занадто спрощеним для деяких людей, вони відчують себе скривдженими, бо заробляють гроші на тому, що ускладнюють це питання. Але ті з нас, хто має трохи здорового глузду не так дурні, як це може здатися.
З погляду психіатрів, основне завдання в роботі з людиною, яка страждає на психічний розлад, полягає в необхідності переконати її в тому, що з нею все гаразд. У випадку пацієнта з психічними проблемами лікарі створюють його его в тому місці, в якому необхідно, щоб людина гадала, що з нею все гаразд, тоді як це не так. От як вони це роблять. Ось чому в кабінеті психіатра ви почуєте дуже мало розмов про демонів або кров Ісуса Христа. Врешті-решт, усі психіатри працюють на суто матеріальному рівні, і тільки тоді, коли вони іноді схиляються до визнання енергетичного поля або силового поля енергії, вони можуть пограти такими явищами як телепатія, гіпноз або іншими речами, які не мають для них фізичної, матеріальної суті.
Але вважають, що навіть подібні явища можна піддати вимірам, наприклад, за допомогою електричних імпульсів і так інше; врешті-решт і вони потрапляють у фізичні категорії. Врешті-решт, батьки-основоположники психіатрії: Юнг, Павлов, Менінгер і Фрейд – ніколи не вірили ні в реальне існування демонів, ні в сатану, від якого ці демони походять. Отже, багато психічно хворих людей не можуть розраховувати на допомогу психіатрії, бо психіатри відмовляються визнати існування проблеми.
Ми повторимо знову і знову, що існують стадії уявлення, роздумів і обговорення. Усе це відбувається усередині людини, і жоден психіатр не знає, що це насправді відбувається, поки він не стане чесний перед самим собою. Коли настає стадія обговорення, починається гріх. Хтось запитав маленьку дівчинку, що вона робила, коли її відвідувала спокуса. Вона сказала: «Спокуси подібні до диявола, що стукає в моє серце, і коли я чую його, я прошу Ісуса відповісти на цей стук».
Яків сказав: «Блаженна людина, яка переносить спокуси» (Як. 1:12). Перенести спокусу означає винести її і чинити опір їй. Ви повинні чинити опір спокусі за допомогою слова Божого, молитви і крові Христової. Одним з найбільших Новозавітних обіцянь, яке кожне чадо Боже має вивчити слово в слово є 1Коринф’ян 10:13: «Вас спіткала спокуса ніяка інша, тільки людська; і вірний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете, але разом із спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести». Цей вірш обов’язковий для запам’ятовування. У Біблії є певні вірші, які абсолютно обов’язкові для запам’ятовування, якщо ви здатні на це. Але якщо ви можете вивчити слова популярної пісні, ваш ідентифікаційний код, номер вашого рахунку в банку, поштовий індекс, то тоді ви здатні запам’ятати і цей вірш.
Зараз ми поговоримо про джерела спокуси, причини спокуси, його методи, типи і результати, а також про те, як здобути над ним перемогу.
Джерела спокуси можуть бути позитивними і негативними. У негативному сенсі спокуси не йдуть від Бога. У посланні Якова 1:13 сказано: «У спокусі ніхто не кажи: “Бог мене спокушає”; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого». У випадку з Іовом, як і в багатьох інших випадках, Бог дав сатані дозвіл спокушати Іова в певних рамках. Передусім зверніть увагу, що коли диявол нападає на людину з Божого дозволу, то Бог Сам визначає, що може робити диявол, а що він робити не сміє, – дуже утішлива думка для вірного. Спочатку Господь сказав дияволові: «Ось, усе, що у нього, у руці твоїй; тільки на нього не простягай руки твоєї». (Іов. 1:12). Іов втратив свою сім’ю і майно, за винятком сварливої, ниючої дружини. Проте, сам Іов не страждав.
Коли відбувся наступний удар, то цей удар був спрямований на самого Іова, бо «шкіру за шкіру, а за життя своє віддасть людина усе, що є у неї» (Іов. 2:4). А коли відбувся наступний удар, диявол отримав дозвіл протягнути свою руку і торкнутися кісток і плоті Іова, але Господь знову ставить дияволові обмеження: «Ось, він у руках твоїх, тільки душу його збережи» (Іов. 2:6). У процесі третього кроку, коли Господь дає дияволові дозвіл узяти життя людини, а як сказано, диявол має владу над смертю (Євр. 2:14), Господь скаже: «Візьми його життя, але не чіпай його душу», і це відноситься до чада Божого.
Якщо ви не спасенна людина, диявол користується своєю владою як прокурор і адвокат, виносить свої звинувачення і отримує дозвіл засудити вас до вищої міри покарання. Якщо ви не спасенна людина, диявол не лише отримає ваше життя, він отримає вашу душу. Ось чому Христос сказав: «Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить?» (Мк. 8:36). У випадку з християнином не важливо, що диявол робить, а важливе те, що він не може отримати душу християнина, бо душа християнина міститься в Христі, через народження згори, яке помістило його духовно в тіло Ісуса Христа.
У позитивному сенсі джерелами спокуси є світ, плоть і диявол. Їх називають: «Похіть плотська, похіть очима і гордість житейська» (1Ін. 2:16). Світ проявляє себе в трьох видах: плоті, що проявляє себе; похоті очей, що є світом, на який ви дивитеся; гордості житейській, яка від сатани. Про автора гордості, диявола, сказано в Ісаї 14 і Єзекиїлі 28.
Світ впливає на християнина. Біблія каже: «Хто любить світ, у тому немає любові Отчої» (1Ін. 2:15). Я б сказав, що, поза сумнівом, найбільшим ворогом сучасного християнина є світ. Сучасний християнин настільки заплутаний у Писанні, що дияволові немає необхідності над ним працювати в цій сфері, він може залишити християнина в спокої і той сам все одно загине. Середній християнин знає достатньо про плоть, щоб імітувати відокремлене від світу життя настільки, наскільки його особиста поведінка того вимагає.
Американський християнин з промитими мізками є простаком для світової системи. Ось чому він говорить про те, що необхідно «поділитися своїм християнством», замість того щоб проповідувати істину. Ось чому він говорить, що треба «ділитися віршем з Писання», замість цитування його. Ось чому він говорить, що треба «поділитися своїм досвідом спасіння», замість усного свідоцтва. Слово «поділитися» є словом Радянської Соціалістичної Республіки, що використовується засобами масової інформації для того, щоб переконати вас у тому, що ви повинні поділитися своїм доходом, і врешті-решт власністю. Тому дияволу немає нужди працювати над середнім християнином, середній християнин занурений у світову систему настільки, що його словниковий запас є словниковим запасом інтернаціонального соціалізму.
