Коли Ісус прощає гріх, Він прощає увесь гріх, не чверть і не половину, а весь. У Євангелії від Луки 7:47 Він сказав: «Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні…». Давид сказав: «Він очищає всі беззаконня твої». (Пс. 102:3). Господь простив злочини, гріхи і беззаконня, – усе простив (Пс. 31:1-2). У посланні до Колосян 2:13 ми читаємо: «І вас, що були мертві в гріхах … оживив разом із Ним, простивши нам усі гріхи». У Євангелії від Матфея 12:31 ми читаємо: «Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям…».
Єдиний гріх, який, як було сказано, таїв у собі небезпеку непрощення, – це був гріх утвердження, що Христос мав нечистий дух, коли Христос був на землі, проповідуючи Ізраїлю. Ви ніколи не знайдете згадки про жоден «невибачний гріх», скоєний після хресної смерті Ісуса. Христос сказав цим людям, коли був у плоті: «Якщо ви скажете, що в Мене нечистий дух, то тоді ви скоїте невибачний гріх і будете схильні до небезпеки вічного засудження». Чому ці люди увесь час турбуються про невибачний гріх, створюючи безлад, намагаючись змусити вас гадати, що приписування Богові діянь диявола і навпаки є невибачним гріхом? У Євангелії від Марка Бог вже сказав вам, у чому полягає невибачний гріх. Ви колись читали про це?
Цей момент є найбільш важливим. Якщо гріх залишається непрощенним, то ця людина не може потрапити на небеса і буде вимушена проводити вічність у пеклі, бо в Одкровенні 21:27 сказано: «І не ввійде до нього ніщо нечисте…». Один гріх міг би забруднити і вас, і небеса назавжди. Один гріх приніс смерть усьому людству. Ми не говоримо про пияцтво, про вбивство тещі або про пограбування банку. Гріх, який став причиною смерті усіх людей, просто полягав у тому, що Адам і Єва з’їли щось приємне для очей, хороше для їжі і бажане для отримання мудрості. Якщо цей гріх послужив причиною вигнання Адама і Єви з раю, то невже ви не розумієте, що, маючи будь-який гріх, ви не увійдете на небеса? Щоб увійти до Нового Єрусалиму, вам необхідно мати безгрішну праведність Всемогутнього Бога. Ті з вас, хто гадає, що можуть заробити це право своїми жалюгідними справами, самоправедністю і невірними цитатами з послань Якова і до Євреїв, просто безглузді. Це виглядає жалюгідно.
Трагічно бачити не спасенного проповідника або члена церкви, що намагаються зробити себе абсолютно безгрішним і відповідним для небес шляхом неправильного цитування і перекручення Євангелія від Матфея, Діянь, послання Якова і послання до Євреїв. Що може бути трагічнішим і жалюгіднішим, ніж це? Єдина безгрішна праведність, яку колись бачив цей світ, була безгрішна, довершена, незаплямована праведність Господа Ісуса Христа. Він сказав про кращих людей свого часу: «Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного» (Мф. 5:20). Ви не потрапите в Новий Єрусалим, поки не станете безгрішними. Давайте пам’ятати слова: «Будьте святі – Я бо святий» (1Петр. 1:16). У Біблії сказано: «Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мф. 5:48).
Ви не потрапите на небеса, поки не набудете праведності Самого Бога. За допомогою Павла Господь сказав, звертаючись до бідних самовдоволених людей свого часу, які намагалися спастися хрещенням, дотриманням золотого правила, покаянням і тому подібною дурістю: «Бо, не розуміючи праведности Божої і намагаючись поставити власну праведність, вони не скорилися праведності Божій, бо кінець закону – Христос, на праведність кожного‚ хто вірує» (Рим. 10:3-4). «А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його зараховується в праведність» (Рим. 4:5).
Я розумію, ви можете неправильно цитувати послання Якова, неправильно застосовувати на практиці Євангеліє від Матфея, виривати з контексту уривки з Діянь, висмикувати вірші з послання до Євреїв, щоб довести своє право йти в пекло, але цитування Писання не принесе вам жодної користі після перебування в пеклі 20 мільйонів років. Я хочу сказати, що цитування Писання в пеклі не принесе вам жодної користі, незалежно від того, робите ви це правильно чи ні. Вам необхідно мати праведність Божу, а Божа праведність – це Ісус Христос. Багато хто збирається чекати смерті, щоб дізнатися, були вони прощені чи ні, є вони праведними чи ні; але Євангеліє проголошує Благу Звістку, яка полягає в тому, що прощення вже може бути отримане в земному житті: «У Якому ми маємо відкуплення Кров’ю Його і прощення гріхів» (Кол. 1:14). Іоанн сказав: «Пишу вам, діти, бо прощаються вам гріхи імені Його ради» (1Ін. 2:12).
Умови прощення ясні. Передусім, вам сказано покаятися, відкинути ваші гріхи, а потім повірити в Євангеліє, а не в Діяння 2:38. Віра в Діяння 2:38 не може спасти і мертвого коня. «Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, це – Божий дар: не через діла, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2:8-9). «Отже, віра від слухання, а слухання від слова Божого» (Рим. 10:17). Послух віри полягає у вірі в Христа, а не у водне хрещення. Це завжди так. Послух Євангелію полягає у вірі в нього. Зрозумійте, усе сказане вище написане в посланні до Римлян 1, 10, 16 розділах. Остерігайтеся будь-якої людини, яка забере вас у пекло разом із собою, цитуючи Діяння 2, тоді як ви повинні наслідувати те, що написано в посланні до Римлян 10 і 16, де сказано, що бути слухняним Євангелію означає мати в нього віру і бути слухняним від щирого серця.
Це не має нічого спільного із зовнішніми діями, даними єврейським вірним у день П’ятдесятниці, в єврейське свято. Звичайно, ті з вас, хто вірить у Біблію і знають Біблію, розуміють, що християни після народження згори потребують хрещення. Більше того, вони повинні молитися, роздавати трактати, платити десятину, навертати людей до Христа, молитися із сім’єю і позбутися телевізора. Уявіть собі людину, яка присвятила себе послуху Євангелію, хрестилася водним хрещенням, а потім вдома має телевізор і дивиться розважальні програми. Уявіть собі! Ну і християн ми маємо сьогодні!
Умовою для отримання прощення є прийняття Христа своїм Спасителем; а у випадку якщо людина вже прийняла Христа, тоді потрібне сповідання своїх гріхів: «Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди» (1Ін. 1:9). Якщо в житті чада Божого існує не сповіданий гріх, то він не може бути прощений, попри те, що за нього було заплачено на Голгофі, там, де ви цього прощення гріхів набули. Не сповіданий гріх служить бар’єром для спілкування вірного з Господом. Коли Давид потрапив у біду, він сказав: «Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого». (Пс. 31:5). Ці слова відбивають досвід Давида в старозавітні часи і новозавітний досвід народженого згори вірного, який ніколи повністю не звільниться від гріхів, поки живий.
У цьому місці ми повинні дещо для себе прояснити відносно прощення гріхів. Коли народжене згори чадо Боже прийняло Христа своїм Спасителем, обмите кров’ю і набуло Божого довершеного спокутування, його гріхи прощені заради Христа, прощені усі: минулі, нинішні і майбутні, – усі прибиті до хреста. Як це відбувається? Річ у тім, що вірний ідентифікований із смертю Христовою, прибитий до хреста, розп’ятий з Христом. Як сказав Павло: «І вже не я живу, а живе в мені Христос». (Гал. 2:20). Отже, усе життя вірного: минуле, нинішнє і майбутнє; складає єдине ціле з вічним життям у Господі, Який помер на хресті. Це вирішує раз і назавжди філософську і теологічну проблему про майбутні гріхи вірного. У вас немає жодного майбутнього без Ісуса Христа. Якщо ви спасенні, то ви в Христі, а Він у вас. У вас є життя вічне, і життя вічне у вас, і ви у вічному житті, і усе ваше минуле, нинішнє і майбутнє життя ідентифіковане з Ісусом Христом. Отже, із судового і юридичного погляду, ваші гріхи прощені, умилостивлені, викуплені, про них вже потурбувалися, з ними покінчено, і ви від них звільнені назавжди.
Коли ми говоримо про гріх у житті вірного, то ми маємо справу з іншим фактором. Коли вірний грішить, він все одно пожинає плоди цього гріха у своєму житті, попри те, що Бог вже потурбувався про них на Голгофі, він був звільнений. Християне, зверніть увагу: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне. Роблячи добро, не будемо сумувати, бо у свій час пожнемо, якщо не ослабнемо» (Гал. 6:7-9). Більше того, гріх християнина в цьому житті, незважаючи на спокутну смерть Ісуса на Голгофі, може послужити причиною втрати християнином радості: «Радість перед Господом – підкріплення для вас» (Неєм. 8:10). Гріх може послужити причиною втрати християнином спілкування з Богом, отримання покарання: «Через це багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає. Бо коли б ми судили самі себе, то не були б судимі. Будучи ж судимі, караємось від Господа, щоб не бути засудженими зі світом» (1Кор. 11:30-32). Чадо Боже, яке грішить у своєму житті, багато що втрачає. Навіть хоча вони і прощені на Голгофі в ім’я Христове, гріхи стають причиною втрати спілкування з Богом, втрати радості, втрати свого усного свідоцтва, втрати своєї спадщини, втрати своїх нагород біля трону Христового в Судний день, втрати здоров’я, а іноді і життя. У цих випадках християнин має сповідувати свої гріхи: «Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди» (1Ін. 1:9).
Сам християнин також повинен багато прощати, як це описано в Євангелії від Матфея 18:21-35. Звичайно, ми повинні багато в чому прощати інших. У Євангелії від Матфея 6:15 сказано: «А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших». З погляду Нового Завіту ця сторона Голгофи перебуває під благодаттю. Павло каже: «А будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам» (Еф. 4:32). Серце християнина завжди має бути готове до прощення свого найзаклятішого ворога, у будь-який момент. Я не думаю, що, говорячи таким тоном, я занадто категоричний і прямий. Ті з нас, хто використовує дуже різку, сильну, ясну, просту мову часто звинувачуються в ненависті групою вибілених могильників, які говорять приємно і розмовляють сентиментально, але завжди готові перерізати вам горлянку.
Прощення має виходити від серця, і якщо ви народжене згори чадо Боже, то в глибині душі ви не можете тримати злість проти когось нескінченно довго. І якщо люди приходять і просять у вас вибачення, ви можете простити їх через дві секунди, без всякої задньої думки. І вам не треба ні про що молитися. Ви можете простити прямо на місці. Якщо ви відчули прощення Ісуса Христа у відпущенні і спокутуванні гріхів і знаєте, як Христос був добрий до вас, вам не має скласти труднощів прощати інших людей за їх підлість стосовно вас. Деякі з цих чистеньких, набожних могильників, які найбільше за усіх говорять про Святого Духа, витрачають багато часу, намагаючись відтягнути від кафедри тих проповідників, які говорять неприємні для них слова, бо їх серця повні озлоблення і ненависті. Просто вони не висловлюють ці почуття, але ретельно намагаються тримати на обличчі цю стару, штучну посмішку і показувати свою набожність, для того, щоб люди думали, що вони мають справу з плодами Духа. Якого духу? Якщо ви спасенні, то ви маєте бути здатні легко і швидко прощати.
Всякий раз, коли чадо Боже грішить і сповідує свої гріхи, кров Ісуса Христа служить його очищенню. Покаяння включає відмову від гріха і обіцянку не повторювати її знову, з Божою допомогою, покладаючись на Божу благодать і підтримку в позбавленні від гріха. Звичайно, щоб зрозуміти сказане і зробити цю надзвичайно велику справу, ми повинні скористатися 6-м розділом послання до Римлян, який треба читати дуже уважно. У посланні до Римлян 6:1 поставлене запитання: «Чи залишатися нам у гріху, щоб примножилася благодать?» І в Римлян у цьому ж вірші Павло на нього відповідає: «Зовсім ні».
Як часто ми повинні прощати тих, хто згрішив проти нас? Спаситель сказав: «До сімдесяти разів по сім» (Мф. 18:22), що складає чотириста дев’яносто разів. А ви колись прощали стільки разів? Саме це встановлено для чада Божого, яке знає Господа і просить у Господа поради про прощення. Віруючому християнину сказано прощати інших людей «як Бог у Христі простив вас», і якщо Бог простив вас, то ви, звичайно, можете прощати інших.
