«Браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом» (1Кор. 15:58), – ці слова розради були вкрай потрібні самому апостолу Павлу, коли він «у немочі‚ і в страху, і у великому трепеті» (1Кор. 2:3) прийшов у Коринф, покинувши Афіни. Можна припустити, що однією з причин такого жахливого стану апостола була невдача, яка спіткала його на місіонерському терені в місті Афіни.
Пригадаймо для початку, чим закінчилася спроба навернути афінян до Бога Живого: «Почувши про воскресіння мертвих, одні глузували, а інші говорили: “Про це послухаємо тебе іншим часом”. І Павло вийшов з-поміж них. Деякі мужі, приєднавшись до нього, увірували; між ними був Діонисій Ареопагіт і жінка на ім’я Дамар та інші з ними» (Діян. 17:32-34). Отже, що в підсумку? Купка людей, які увірували, і глузування натовпу. Не успіх, але ж все таки краще, ніж було в попередніх випадках. Принаймні, у певній мірі.
Адже в Лістрі під’юджені люди Павла побили «камінням і витягли за місто, вважаючи його мертвим» (Діян. 14:19), у Филиппах його разом із Силою побили палицями і кинули до в’язниці, а із Солуні його таємно відправили до Верії через народні хвилювання, що виникли завдяки успіху проповіді. Втім, незабаром Павлу так само довелося полишити і Верію. В Афінах же місцеві жителі лише поглузували і не завдали ніякої тілесної шкоди. Тоді чому Павло після відвідувань Афін перебував «у немочі‚ і в страху, і у великому трепеті»?
Цьому можна знайти, принаймні, два пояснення. Передусім, дала про себе знати втома: мало хто з людей міг витерпіти такі навантаження, які випали на долю Павла. Але до цього додався сум через неуспіх проповіді Євангелія. Це, можна так сказати, у кінець надломило (але не зломило) апостола Павла, і лише Христова обіцянка: «Не бійся, але говори і не замовкай, бо Я з тобою» (Діян. 18:9,10), – додала Павлові сил, і він зміг продовжити своє служіння, додавши згодом, що будь-який наш труд, який чиниться в згоді з Божою волею, «не марний перед Господом». Але тільки невдачі допомагають збагнути цю біблійну істину. А після цього, хіба це дійсно невдачі?
