Тепер давайте вийдемо з цього похмурого місця і піднімемося вгору. Ми проходимо через стратосферу, іоносферу, екосферу і піднімаємося прямо до небес. Піднявшись туди, ми побачимо місто Новий Єрусалим, яке завширшки, у довжину і висоту 1200 миль, як піраміда. Я дивлюся на нього і бачу велику хмару біля міських воріт. Біля перлинних воріт стоїть вахтер.
І ось до воріт міста підходить людина і стукає. Ангел-вахтер каже: «Пароль?» Ця людина відповідає: «Я лікар Морган. Ви мене можете впустити, відкривайте хутчіш». Ангел незворушно повторює: «Пароль?» Ця людина наполегливо продовжує: «Послухайте, шановний, я вас не розумію. У чому справа? Я жив у двадцятому столітті. Я не вірю в жодні «паролі». Я вам повторюю ще раз, відкрийте, будь ласка, двері. Я лікар Морган. Я ділова людина і я не можу гаяти з вами час на розмови. Я відомий діяч у сфері освіти, фінансів і бізнесу. Я був членом багатьох релігійних організацій. Вам цього не вистачає? Відкривайте двері». Але ангел повторює знову і знову: «Пароль?» Він не може увійти. Тоді сильний вихор підхоплює цього старого грішника і відносить його крізь простір і час в озеро вогненне.
Ось підходить ще один літний чоловік у довгій білій рясі з безліччю чоток на шиї. У руці він тримає криву пастирську палицю. Він підходить до воріт і стукає. Ангел запитує: «Пароль?» Він відповідає: «Я прошу вибачення, мій любчику, ти не дізнався мене? Я ж намісник Христа. Можеш сміливо відкривати двері. Мене там усі давно чекають». І знову чутно голос ангела: «Пароль?» Цей старий грішник також не може увійти. Вихор підхоплює його і відносить у пекло.
До воріт підходить жінка. Стоячи біля краю хмари, вона дивиться вниз і бачить палаюче вогнем пекло. Вона стукає у ворота і каже: «Я тут!» Ангел запитує: «Пароль?» Вона скромно відповідає: «Любий мій! Мене звуть місіс Смітерс. Я Президент Товариства Захисту Жінок і віце-секретар Брідж Клубу. Я також є секретарем Квіткового Клубу. Я дуже шанована людина в соціальній сфері. Мій чоловік вклав багато грошей в Unіted Cerebral Palsy Fund (фонд для лікування церебрального паралічу) і в Unіted Way. Ви можете відчинити мені двері». Анітрохи не здивований, ангел наполягає: «Пароль?» «Але, послухайте, я ще член єпископальної церкви. Я хрещена, у мене є хрещений батько і мати. Відчиніть двері!» «Пароль?» – наполегливо вимагає ангел. Вона не може увійти до міста, і знайомий вихор відносить її в озеро вогненне.
Ще один чоловік підходить до воріт. Він недбало одягнений і схожий на неробу з рятувальної служби. Він з цікавістю розглядає ворота і побачивши ці непробивні стіни міста на ньому виступає холодний піт. Він дивиться на стіну, потім стає на край хмари і бачить внизу озеро вогненне. Потім він підходить до воріт і починає стукати. Ангел питає: «Пароль?» Той задкує назад, але через хвилину ангел повторює: «Пароль?» Він дивиться на двері і каже: «Дайте мені увійти! Там моя мама. Я ніколи не глузував з пекла, навпаки, я вірив, що воно існує. Мене виховувала мати, вона християнка. Вона часто молилася за мене. Я не хочу в озеро вогненне. Мамо! Мамо! Мамо-о-о-о». І вихор відносить його в озеро вогненне.
Нарешті, я бачу ще одну людину, яка стукає у ворота раю. Ангел-вахтер запитує: «Пароль?» Він підносить руки до рота і кричить, що є сили: «Я нещасний грішник, але усі мої гріхи змила кров Ісуса Христа». Тоді Ангел дає команду: «Відкрити ворота!» Я бачу, як ця людина заходить усередину, і яскраве світло б’є їй в очі. Вона, примружуючись від сліпучого світла, захоплено дивиться навколо. Я бачу, як на очах змінюється її тіло і стає неначе золотим. Вона робить наступний крок, і бачить безліч святих, які радіють і тріумфують. І ось з трону сходить Хтось з пронизаними руками і шрамами на голові. Він завжди сходить з трону, зустрічаючи тих, що входять у місто із словами: «Гаразд, добрий і вірний рабе… увійди в радість господаря твого» (Мф. 25:21).
Знаєш, дорогий друже! Якщо Біблія права, у чому я навіть не сумніваюся, то там, в озері вогненному, є багато нещасних і проклятих грішників, які очима віри бачать рай, як Стефан. Крізь дим, муки і сірку вони бачать небесне місто. Вони бачать, як радіють спокуті в Новому Єрусалимі. І в себе, у пеклі, вони засмучуються: «О, якби я тільки прийняв Христа. О, якби я тільки прийняв Христа. О, якби я тільки прийняв Христа». Якби, Якби, Якби…! ПІЗНО!!!
Дивися, щоб не стало пізно для тебе.
