Давайте сходимо на екскурсію в пекло. Розкриємо осадовий шар, потім метафоричний шар і через вулканічні породи проберемося в надра землі. Ми спускаємося на глибину 500 миль і нам вже стає гаряче. Спускаємося ще нижче, скажемо на глибину 2000 миль, і ось воно озеро вогненне і сильний шум у вухах. Ви колись чули, як горить ліс? Жахливий рев. При бомбардуванні Гамбурга або Дрездена під час Другої світової війни, саме дихання вогню могло убити кого завгодно. Вогонь, що розгорівся, звучить як литаври. У Старому Завіті дещо сказане про це, коли говоритися про місто Тофет. Що означає «тофет?» Це слово перекладається, як «місто барабанів». Страшний рев. Ви колись чули, як гримить доменна піч? Дуже схоже. Знаєте, що ще буде в пеклі? Там буде страшно смердіти сіркою. Біблія каже, що там буде сірка. Вона смердітиме як тухлі яйця. Там ще будуть крики і плач проклятих. Вони здійматимуть крик і плакатимуть, і скреготатимуть зубами, як сказано в Біблії.
Ось у пеклі я бачу чоловіка, що корчиться у вогні і намагається відмити руки в озері вогненному. Він піднімає руки вгору, але там немає води, тільки вогонь. Він опускає свої руки в полум’я і починає їх терти, неначе хоче щось з них змити. Я підходжу до нього і запитую: «Як давно ти вже тут перебуваєш?» Він відповідає: «Майже дві тисячі років». «Що ти намагаєшся зробити?» – знову запитую його. Він відповідає: «Я хочу змити кров зі своїх рук». «Зрозуміло. Ти вбивця. Ти когось убив?» А він каже: «Ні, я ніколи нікого не вбивав». Тоді я запитую в нерозумінні: «Звідки ж взялася кров на твоїх руках?» Він відповідає: «Мене звуть Понтій Пилат». Він досі не може відмити свої руки від крові.
Я йду далі і бачу молодого чоловіка, якому приблизно 25 років. Я чую, як він кричить, стогне, як скрегочуть його зуби, як він проклинає усе на світі, і кажу йому: «Ти, напевно, був справжнім лиходієм: грабіжником, насильником або сексуальним маніяком». Він відповідає: «Ні. Я ніколи не був таким. Ніколи. Я шанував свого батька і матір, я ніколи не брехав і не крав. Я дотримував усі заповіді від юності моєї». Я кажу йому: «О, я, здається, знаю, хто ти. Ти той самий багатий юнак з Євангелія від Луки 18». Христос сказав йому: «ще одного не дістає тобі… йди за Мною». І цей єдиний недолік його згубив.
Ти можеш сказати: «Брате Ракмане! Я не хочу чути про такі речі. Я зараз просто викину цю брошуру. Я не вірю, що Бог може так чинити». Гаразд, тоді ти вже купив собі квиток. Сідай на потяг і від’їжджай. Знаєш у чому проблема? Ти вважаєш, що ти правий, але ти не правий. Врешті-решт, це боротьба пріоритетів. Або великий «Я Є» – це ти, або великий «Я Є» – це Господь Ісус Христос. Ти знаєш, я дещо зрозумів: дуже скоро перше «Я Є» стане «Я БУВ». Великий «Я Є» перебуває вічно на небесах. Коли говорять про такі речі, то зазвичай люди приходять у трепет: «Про це навіть страшно подумати. Краще мені зараз не думати про це. Я краще викину це з голови». Уява вище дійсності? Стара пісня? Ви хочете викинути це з голови і думати, що, якщо цього немає у вас у голові, то цього не буде взагалі. Буде. Буде крик, плач і скрегіт зубів.
Я проходжу далі через вогонь і бачу чоловіка, який не може знайти собі місця. Він плаває в озері вогненному і не знаходить собі місця. Він топить себе і не може заспокоїтися. Я чую, як він кричить, як скрегочуть його зуби і як він проклинає Бога. Я звертаюся до нього: «Гей, ти, напевно, був страшенно злою людиною. Що ти накоїв? Ти, напевно, розрізав якусь жінку м’ясницьким ножем на 15 частин? Чи узяв якусь дитину за ноги і ударив головою об дерево?» Він каже: «Ні, я був проповідником». Я кажу: «Ти, напевно, був таким проповідником, як Джимі Джоунс або йому подібні». «Ні», – відповідає він, – «Я зціляв і проповідував Євангеліє. Я навіть воскрешав мертвих. Я творив апостольські знамення. Я був апостолом». Я кажу: «Я знаю хто ти. Ти Іуда Іскаріот». Іуда зціляв хворих, воскрешав мертвих і виганяв бісів (Мф. 10). Він проповідував, але не був спасенний.
Роби, що хочеш, тільки не йди в пекло. Ти мене ніколи не простиш за це, хоча я зробив усе, що міг. Ти ніколи не простиш Бога, але винен у цьому будеш тільки ти один. Якщо ти ще не спасенний, то: «Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння» (2Кор. 6:2). Буде час, коли ти постукаєш у ворота раю і затурбуєшся, чому тебе не пускають. Це може бути тільки з однієї причини: ти сподівався на свою церкву, на свою релігію, на свою матір, на свого батька, на свій релігійний досвід. Знаєш, на що треба сподіватися, якщо, звичайно, Біблія права? Я в цьому анітрохи не сумніваюся. Я упевнений на усі 100%, якщо ти маєш Божу праведність, то після смерті ти потрапиш у рай, але, якщо ти її не маєш, ти потрапиш у пекло. Я не писав Біблію, я не навчився цьому від якоїсь людини, я пізнав це через одкровення Великої Книги. Ця Книга скаже вам те саме, що і я.
