Багато людей переконані, що зможуть вийти «сухими з води» за будь-яких обставин, тобто зможуть завдяки своїм вмінням, навичкам або ж фарту, везінню виплутатися з найскрутнішої ситуації. Але треба зауважити, що це лише самообман. Адже щоб виплутатися з найскрутнішої ситуації, треба просто на просто не вплутуватися в неї, або вже із згаданою аналогією, щоб вийти сухим із води, треба до води не заходити. Тільки так і ніяк інакше.
А до такої самовпевненості людей підбиває гріх. Загалом, люди звикли грішити, це їх звичка, друга натура. Багато з нас так звикається з гріхом, а гріх, між іншим, це порушення заповідей Божих, бунт проти Бога, що навіть не помічають, що грішать, бунтують проти Бога. Хоча, зважаючи на сучасні реалії, люди і Бога вже давно не визнають, що є теж гріхом, який породжує у свою чергу численні гріхи.
Так і живе сучасна людина, не визнаючи Бога, не визнаючи впливу чи взагалі існування демонських сил, вважаючи, що вона може виплутатися з будь-якої ситуації, в які вона часто-густо потрапляє саме через ці невизнання. Деколи ця людина з Божою підтримкою виплутується, а деколи – ні, тим самим поповнюючи ряди обманутих і погублених сатаною людей. Саме так, думку, що людина зможе вийти «сухою із води» вселяє саме він. Проте в це мало хто вірить, що лукавому і треба.
Простежується слід лукавого і в спробі Симона волхва купити дар подавання Духа Святого в апостолів: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого» (Діян. 8:19). Хоча Симон і покаявся і прийняв хрещення, він все одно залишався волхвом, тобто людиною, яка дурила інших людей. І його минуле дало про себе знати: він намагався знову, якщо не дурити волхвуваннями наївних людей, то мати тепер вплив на них справжніми дивами, взяти собі на «службу» Духа Святого, за що і почув від апостола Петра серйозне попередження: «Нехай срібло твоє буде з тобою на погибель…» (Діян. 8:20).
Сподіваюсь, що Симон сприйняв серйозно це попередження, а от чи чуємо такі рятівні попередження ми?
