Біблія попереджає: «Так говорить Господь: проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою» (Єр. 17:5). Людина проклята, якщо сподівається на інших людей чи людину, навіть якщо та людина обіймає найвищу посаду країни. І немає різниці, що та людина зробила на своїй посаді чи яке носить прізвище. Але це біблійне попередження зовсім не заперечує віддавати належне, коли певна людина робить гідні речі. Навіть, якщо ця людина обіймає найвищу посаду країни або ж носить «неправильне» прізвище.
А спонукав написати ці рядки наступний допис Президента України Володимира Зеленського стосовно невизначеності багатьох західних країн відносно вступу України до НАТО. От сам текст його допису:
«Ми цінуємо наших союзників. Ми цінуємо нашу спільну безпеку. І ми завжди цінуємо відкриту розмову.
Україна буде представлена у Вільнюсі, на самміті НАТО. Бо це – повага. Але Україна теж заслуговує на повагу.
Зараз, на шляху до Вільнюса, ми отримали сигнали про те, що обговорюються формулювання без України. І я хочу підкреслити: це формулювання тільки щодо запрошення, а не щодо членства України.
Безпрецедентно й абсурдно – коли немає жодних часових рамок і для запрошення (!), і для членства України; і коли натомість додається якесь дивне формулювання про «умови» навіть для запрошення України…
Це схоже на те, що немає готовності ані запросити Україну в НАТО, ані зробити її членом Альянсу.
А значить, залишається можливість торгуватися членством України в НАТО – у переговорах із Росією. А для Росії це означає мотивацію й надалі продовжувати свій терор.
Невизначеність – це слабкість. І я відверто обговорю це на самміті».
Ці відверті слова обурили багатьох західних політиків, які «висловили невдоволення його різкою критикою, у зв’язку з тим, що Україну не було запрошено до Північноатлантичного блоку» (джерело). Не забули вони пригадати, що витрачають мільярди доларів на допомогу Україні в її боротьбі з агресією. От тільки ті самі політики чомусь «забувають», за чиї гроші путінська росія змогла набратися сил для цієї агресії, а також ті самі політики чомусь «забувають», що росія вустами своїх офіційних представників прямо погрожує знищити саме не Україну, а весь Захід, і через те на цій страшній війні Україна захищає не тільки себе, але і Захід. Про все це політики чомусь «забувають», проте добре пам’ятатимуть критику Президента.
«Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б» (Мк. 4:22). Але казати правду – це не дипломатично, проте казати правду – це по біблійному. І правда ніколи не втрачає своєї ваги і значущості, навіть коли вона абсолютна не прийнятна, або ж коли її промовляє колишній телевізійник комік.
Звісно, на Заході є чимало людей, коли тримаються правди, так, наприклад, спеціальний представник Уряду США з питань України у 2017-19 роках, посол Курт Волкер вважає, що відсутність на самміті у Вільнюсі чітких перспектив членства України в НАТО заохочує президента Росії продовжувати війну проти України. На його думку, самміт у Вільнюсі фактично повторив те саме, що було сказано в Бухаресті 2008 року: «Місце України у майбутньому в НАТО, але немає процесу, немає часових рамок, немає впевненості, немає щирості в цих словах… Повторення цих невизначених слів приносить дуже багато шкоди. Це говорить Путіну: давай, воюй далі скільки хочеш. Ми мусили робити навпаки – показати, що намір Путіна відновити російську імперію не справдиться. Натомість зараз ми заохочуємо його робити це», – сказав він. (джерело). Але не Курт Волкер, на жаль, вирішує порядок денний у Західній політиці, яка продовжує діяти напівмірами.
Світ стоїть на порозі нової глобальної війни, а нинішні сумні українські реалії є лише прелюдією всесвітньої трагедії. І це вже не пророцтво, це давно очевидні речі, які західні політики намагаються не помічати. Бо ця правда дуже незручна для них, через що вони її уникають, тим самим наближаючи час настання нової, куди страшнішої реальності. І цієї реальності їм не вдасться уникнути, як не вдасться від неї втекти.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Незручна правда і неминуча реальність