Впевненість у невидимому

– Тато, а що таке віра? – запитає мене (неодмінно колись запитає!) один з моїх підростаючих синів. А в моїй голові зазвучить готове, завчене із семінарської лави визначення зі Священного Писання: «Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому» (Євр. 11:1). Але я прибережу його на потім, а доки витягну перед погляд допитливого хлопченяти старий добрий компас.

Компас – от наочна ілюстрація віри. Не бачить компас далекого північного полюса, але упевнено вказує на нього. А ще він сприяє здійсненню очікуваного, тобто під його керівництвом (не забудемо, звичайно ж, про мапу) можна добратися і до півночі і взагалі куди завгодно.

Майже такий компас, розповім я синові, є всередині кожної людини: десь у серці, у серцевині, десь у душі. Він такий же невидимий, як і совість. Як і з совістю, з ним може бути не все гаразд.

Я покажу синові, як працює аретир, «гальмо стрілки», і поясню, що в деяких людей, на жаль, внутрішній компас знаходиться на гальмі. Їх стрілка застопорилася в якомусь одному положенні, і по такому приладу орієнтуватися неможливо.

У такому дезорієнтованому стані живуть люди, які називають себе невіруючими. Насправді вони не так вже і далекі від віри, адже і в них є компас, треба тільки зняти його з гальма. Хто це може зробити? Тут таємниця.

Але от гальмо зняте, і стрілка повертається до духовного Полюса, тобто до Бога. Тепер зрозуміло, куди направити своє життя, тепер не заблукаєш. Проте шлях, вказаний духовним компасом, завжди пролягає через гірські хребти духовних зусиль, через терня спокус, через хиткі піски випробовувань. Обхідного варіанту немає, духовного гвинтокрила теж немає (щоб було зрозуміліше, тут же кольоровими олівцями я намалюю мапу). Коли людина про такий стан речей здогадується, вона чи продовжує рух до Мети, чи починає ігнорувати вказівки стрілки і саму наявність компаса. Нарешті, вона перемикається на цілі набагато прозаїчніші. Але компас без подорожі лише цікава дрібничка, а «віра без діл мертва» (Як. 2:20).

От де криється гріх, скажу я своєму отрокові: гріх є ухилення від Справжньої Мети, як казали греки. Гріх є всякий крок убік від напряму, вказаного стрілкою духовного компаса, крок проти віри.

Ще я візьму маленький магніт і піднесу його до компаса. Чи компас піднесу до нього. Дитина побачить, що цей крихітний предмет відтягне стрілку на себе, неначе він сильніший за могутнє тяжіння земної осі. Звичайно ж, це не так: просто магніт виявився занадто близько. На цьому прикладі я поясню синові, що таке ідолопоклонство, і що «ніхто не може двом господарям служити» (Мф. 6:24).

Мабуть, поки це буде достатньо. Думаю, ми проведемо час ненудно і з користю. Отже, синку, я готовий. Запитуй!

Автор: священик Леонід Кудрячов

Попередній запис

Важливість віри

Бог створив нас за Своїм образом і за Своєю подобою, і в кожного залишилася як би «родова» пам'ять про цю ... Читати далі

Наступний запис

Чому потрібна віра Богові?

Стосунки з Богом схожі на наші стосунки з іншими людьми в тому, що будь-які стосунки вимагають віри. Ми ніколи не ... Читати далі