Прочитайте ще раз слова Якова: «Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють. Бо хто слухає слово і не виконує, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі: вона подивилась на себе, відійшла і відразу ж забула, яка вона» – Як. 1:22.
Яків використовував цей приклад із земного життя, щоб проілюструвати те, що дійсно відбувається в дусі, коли ми не підкоряємося пануванню Ісуса. Коли ми не тремтімо перед Його Словом, не коримося йому беззаперечно, то це подібно до того, як ми дивимося на себе в дзеркало, потім відходимо, начебто ми не дивилися в нього, а потім повертаємося до нього, бо ми забули, як ми виглядаємо. Ми можемо бачити себе, поки дивимося в дзеркало, але коли ми відходимо, то забуваємо, які ми, нібито ми були сліпі.
Це пояснює, чому люди можуть читати, слухати і навіть проповідувати Боже Слово, проте продовжувати жити так само, як ті, хто не знає Божого Слова. Їх життя ніяк особливо не змінюється. Псаломщик описує стан тих, хто приходить у Дім Божий, слухає Його Слово, але залишається незмінним; «…нема в них каяття, і не бояться вони Бога» (Пс. 54:20).
Ці люди заявляли про своє спасіння, але залишалися незміненими Божою силою. Вони були нечестивими, невдячними, нелюблячими, неслухняними, не уміли прощати, а також проявляли інші риси вдачі, завдяки яким вони нічим не відрізнялися від тих, хто ніколи не чув Божого Слова. Можливо, вони не палять, не п’ють і не лаються на вулицях, як язичники, але їх внутрішні спонукання нічим не відрізняються від спонукань язичників – вони шукають свого. Павло описував їх стан як стан людей, які постійно вчаться, але ніколи не можуть застосувати свого знання. Вони живуть у зваблюванні (див. 2Тим. 3:7,13).
У пустелі сини Ізраїлеві страждали духовною короткозорістю, бо їх серця були закриті покривалом. Це покривало називалося зваблюванням… Вони чули Боже Слово і бачили Його могутню силу, але залишалися незміненими. Через відсутність святого страху затьмарилося їх духовне бачення.
Вони не каялися, тому це покривало ставало все товщим, поки не настала повна духовна сліпота. Сліпота їх сердець показала, на кого перетворилися ці люди. Продовжуючи святкувати своє позбавлення з Єгипту (світу), вони втратили розуміння Божих цілей і відступали, навіть ховалися від страху, коли являлася славна Божа присутність. Те ж саме може статися і з нами, якщо ми не слухаємо Божі попередження.
Павло каже, що станеться, якщо ми підкорятимемося пануванню Ісуса, благоговіючи в Його присутності і тремтячи перед Його Словом.
«Але коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається. Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода. А ми всі‚ відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той же образ від слави у славу, як від Господнього Духа» – 2Кор. 3:16-18.
Як і Яків, Павло використовує образ дзеркала. Але це не матеріальний образ, а сама Божа слава, яку ми бачимо в особі Ісуса Христа (див. 2Кор. 4:6). Цей образ відкривається в наших серцях, коли ми не лише чуємо Його слово, але і слухняно виконуємо його. Яків підтверджує цю думку: «Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, і перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде у своїй діяльності» – Як. 1:25.
Досконалий закон свободи – це Ісус. Він – живе і явлене Боже Слово. Іоанн каже: «Бо троє свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух; і Ці троє – єдине» (1Ін. 5:7).
Якщо ми старанно шукаємо Ісуса, залишаючись уважними до Його Слова і водійства Святого Духа і слухняними тому, що нам відкривається, наш погляд залишається ясним і не закритим покривалом. Тоді ми можемо осягати Божу славу!
Пам’ятайте, що Бог бажає, щоб ми бачили Його славу! Він тужив, коли Ізраїль не міг встояти в Його славній присутності через те, що в нього не було благочестивого страху. Тільки ті, чиї серця не закриті покривалом, можуть бачити Його!
Споглядаючи Його славу в дзеркалі Його Слова, відкритого нам, ми змінюємося за Його образом через Духа Божого! Слава Богу!
Тепер ви можете зрозуміти важливість того, про що пише автор Послання до Євреїв: «Тому ми повинні бути особливо уважні до того, що чули, щоб не відпасти» – Євр. 2:1.
Існує вище покликання для кожного вірного – преображатися за славним образом Ісуса Христа (див. Флп. 3:14; Рим. 8:29). Але якщо ми не стараємося в послусі Божому Слову, нас мимоволі зноситиме зі шляху, прокладеного Їм для нас. Ви можете уявити собі поїздку автомобілем із зав’язаними очима? Ви можете включити запалення, але ваша машина відразу ж відхилиться від потрібного напряму! Із зав’язаними очима ви не бачите шляху. Якщо ви слухаєтеся Бога, ваші очі розплющені!
Дороговказне світло усього нашого єства
Ми змінюємося за образом того, що ми бачимо перед собою. Якщо покривало закриває наші духовні очі, то образ Господній з’являтиметься в спотвореному вигляді. У нашому розумі Його образ набуває форми швидше тлінної людини, ніж нетлінного Бога, який Він насправді. Тоді ми бачимо його шляхи крізь тьмяне світло культури, в якій живемо. Ось чому Ізраїль міг переживати великі чудеса і бачити прояв Божої сили, проте продовжувати поводитися так, як ті народи, які не знали Господа. Ісус каже: «Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?» – Мф. 6:22-23.
Світильник, що управляє нашим тілом (нашим єством), – це наше око. Цей образ світильника говорить не лише про матеріальний зір, але також про очі серця (див. Еф. 1:18). Усе наше єство залежить від того і керується тим, що сприймають очі. Якщо наші очі бачать живе Боже Слово (див. Євр. 6:5), усе наше єство наповнюється Божим світлом (див. 1Ін. 1:5). Ми постійно перетворюємося у світлі істини; ми в безпеці, нас не знесе з істинного шляху.
Ісус не переставав казати, що якщо очі людини зосереджені на злі, то усе її єство наповнює пітьма. Такий опис темного серця невіруючого.
Давайте уважніше подивимося на Його твердження: «Отже, якщо світло (яким є ваше уявлення про Ісуса. – Прим. автора), що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?» (див. Мф. 6:23). Це слово звернене не до невіруючого, а до людини, яка знає Боже Слово. Світло вже міститься в ній. Ісус каже, що якщо наше сприйняття затемнене або закрите покривалом через відсутність Божого страху, пітьма в нас буде більшою, ніж пітьма, що покриває людей, які жодного разу не бачили або не чули істини (див. Іуд. 1:12-13 і Лк. 12:47-48).
Нагадайте Божі слова тим, хто стверджував, що знає Бога, але не мав Божого страху: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої? Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе» (Пс. 49:16-17).
Це люди, які сповідують віру в Слово Боже і навіть проповідують його, але світло, яке в них – це велика пітьма. Їх очі вкриті пеленою, тому вони бачать Бога подібним до себе, замість того щоб бачити Його таким, який Він насправді. Бог каже: «Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти» (Пс. 49:21).
