Зовні не було жодної різниці між Мойсеєм і синами Ізраїлевими. Усі вони були нащадками Авраамовими. Вони усі залишили Єгипет завдяки дивовижній Божій силі. Вони усі мали наслідувати Божі обіцяння. Усі вони казали, що знають Ієгову і служать Йому. Відмінність була в сокровенних тайниках їх сердець. У Мойсея був Божий страх, і тому він розумів Боже серце і Його шляхи. Але оскільки сини Ізраїлеві не знали Божого страху, вони були сліпі до цього, їх розуміння було затьмарене.
Сьогодні нічого не змінилося. Християнство стало схожим на клуб. Ви пам’ятаєте, що таке клуб, з дитинства. Ви вступаєте в клуб, бо ви хочете бути його членом. Клуб давав відчуття безпеки, і з іншими членами вас об’єднували спільні цілі та інтереси. Ви краще почували себе, коли були частиною чогось більшого, ніж самі. За вами стояв клуб, і це давало вам почуття безпеки.
Існує багато номінальних християн, які бояться Бога не більше за тих, хто ніколи не переступав церковного порогу. А чи вартує їм чогось боятися, будучи членами християнського клубу? Власне кажучи, біси тремтять перед Богом більше, ніж деякі люди в церкві. Яків попереджав людей, які сповідують спасіння, але не благоговіють перед Господом: «Ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вірують і тремтять» (Як. 2:19).
Ці люди сидять у церкві, служать і проповідують з кафедр. Вони представляють різні верстви населення, від жителів гетто до людей з головної вулиці Голівуду. Вони сповідують своє спасіння, їм подобаються Божі обіцяння, проте вони короткозорі і, як і в синів Ізраїлевих, у них немає Божого страху.
Апостол Іуда передбачав цей день і попереджав, що люди ходитимуть у церкви і сповідуватимуть спасіння по Божій благодаті на підставі своєї приналежності до християнського клубу. Вони відвідуватимуть збори вірних і братимуть участь у них без страху, служачи весь цей час тільки самим собі (див. Іуд. 1:12).
У Євангелії від Матфея Ісус говорив, що люди виганятимуть бісів і здійснюватимуть інші чудеса в ім’я Його, називаючи Його своїм Господом і Спасителем, відмовляючись при цьому жити в послуху Богові. Ісус назвав таких людей куколями, що ростуть серед пшениці. Ви з легкістю зможете побачити різницю між пшеницею і куколями. Так само, як у випадку з Ізраїлем, вогонь славної Божої присутності викриє помисли серця кожного. Таким буде стан церкви на момент вступу в сезон жнив (див. Мф. 13:26).
Малахія пророкував, що в ці останні дні Бог пошле пророчий голос, як Він робив це через Самуїла, Мойсея і Іоанна Хрестителя, щоб приготувати Свій народ до Своєї слави. Це, проте, буде не одна людина, а багато пророчих Божих посланців. Ці посланці постануть у такій єдності, що говоритимуть як одна людина, закликаючи тих, хто був спокушений, навернутися серцем до Господа. Таким чином, Божий порядок буде відновлений у серцях Божого народу. Ці пророки не є посланцями суду, але посланцями милості. Через них Господь закликає Свій народ, щоб він уникнув суду. Малахія пише: «Ось, Я посилаю ангела Мого, і він приготує путь переді Мною, і несподівано прийде у храм Свій Господь… І хто витримає день пришестя Його, і хто встоїть, коли Він явиться? Бо Він – як вогонь, що розплавляє, і як луг, що очищає» – Мал. 3:1-2.
Малахія тут не описує захоплення церкви. Він говорить, що Господь прийде у Свій храм, а не за ним. Осія каже, що через дві тисячі років Господь прийде до нас, Свого храму, як пізній дощ. Це сказано про явлення Його слави. Потім Малахія запитує: «…хто витримає день пришестя Його, і хто встоїть, коли Він явиться?» Обидва пророки підтверджували той факт, що ця подія і захоплення церкви – не одне і те ж.
Малахія відповідає на своє власне питання, вказуючи на два результати славної Божої присутності. По-перше, вона освятить і очистить тих, хто боїться Його (3:16-17). По-друге, вона судитиме серця тих, хто говорив, що служить Йому, але насправді не мав Божого страху (вірші 3:5; 4:1). Коли ж це очищення станеться, тоді, за словами Малахії «…знову побачите різницю між праведником і нечестивим, між служителем Бога і тим, хто не служить Йому» – Мал. 3:18.
До тих пір, поки не з’явилася слава Божа, ми не зможемо відрізнити людину, яка служить Богові, від того, хто служить Господу одними вустами. Лицемірство не сховається від світла Божої слави. Менталітет клубу піде в минуле. Тепер ми краще розуміємо строге попередження, дане Ісусом вірним Нового Завіту: «Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть, але скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу після вбиття вкинути в геєну вогненну; так, кажу вам, того бійтеся» – Лк. 12:4,5.
Страх Божий зберігає нас від шляхів погибельних, якими йдуть обдурені. Мойсей сказав, що страх Божий у серці Його народу – це сила, що дозволяє ходити у свободі від гріха (див. Вих. 20:20). Соломон писав: «Страх Господній відводить від зла» (Пр. 16:6). Перед тим, як перестерігати вірних про Божий страх, Ісус особливо попереджав про пастку лицемірства: «Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, про що б не дізналися» – Лк. 12:2.
Коли ми прикриваємо або приховуємо гріх, щоб зберегти свою репутацію, ми кладемо покривало на свої серця. Ми помилково думаємо, що це покривало дозволяє нам виглядати чистими, тоді як насправді ми не чисті. Це, кінець кінцем, призводить до лицемірства. Тому тепер ми обманюємо не лише інших, але і самих себе (див. 2Тим. 3:13). Як і сини Ізраїлеві, ми засліплені і не можемо бачити.
Страх Божий – наш єдиний захист від лицемірства. Тоді ми не приховуватимемо гріх у своєму серці, тому що боятимемося Бога більше, ніж думки смертних людей. Нас більше хвилюватиме те, що Бог думає про нас, ніж те, що думає про нас людина. Нас більше цікавитимуть Божі бажання, ніж наша тимчасова зручність. Його Словом ми більше дорожитимемо, ніж словами людей. Ми навернемо серця до Господа! І Павло каже: «…але коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається» – 2Кор. 3:16.
