ХРИСТОС:
Моя дитино, ніщо не є більш приємним для Мене, як бачити тебе дійсно покірним у твоєму щоденному житті. Покірна людина залишається в спокою, її увага настільки твердо зосереджена на Мені, що вона свідома Моєї присутності так, як присутності людей навколо. Вона не може забути своєї цілковитої залежності від Мене. Вона настільки вражена власною нікчемністю, що бореться з усіма формами гордині в своїй душі. Як результат цієї ненависті до всякої гордині, вона відмовляється захищати свої права в неважливих справах.
Люди обурюються особою, яка прагне підняти себе над ними, але ніхто не обурюється тим, хто є малим у власних очах. Покірний не очікує, щоб його хтось подивляв. Він так бажає бути останнім, як інші турбуються, аби бути першими. Він не зважає на те, що інші думають про нього, але в усьому прагне подобатись Мені. Він не зацікавлений у почестях, репутації, людських оплесках. Він знає, що Я суджу без помилки чи неправильного розуміння, і шукає лише Мого схвалення.
Правдиво покірна людина не боїться, аби інші знали чи виправляли її хиби. Вона використовує ці приниження, аби довести собі, що не хоче земної слави, а лише самовдосконалення заради Мене.
Ніколи не порівнюй себе з тими, хто здається гіршим за тебе, роздумуй над Моєю безмежною щедрістю щодо тебе. Пам’ятай про свій величезний борг вдячності Мені. Покора переконає тебе, що без Мене ти – ніщо. Ця чеснота спонукатиме тебе до більшої самопожертви заради Мене.
РОЗВАЖ:
Людина, яка є малою у власних очах, є правдиво великою в Божих, бо вона – людина правди. Для неї усі задоволення, досягнення і слава земного життя – ніщо, бо бачить Бога як своє найперше і найвище добро. Чим нижча її самоповага, тим вище підноситься вона до Бога правди. Той, хто приписує собі самому будь-яке добро, перешкоджає Божій ласці піднести його до справжньої досконалості. Всяка досконалість починається чесним сприйняттям фактів, тобто покорою.
МОЛИСЯ:
Мій Небесний Отче, Боже правди, Ти відкриваєш Свої таємниці покірній людині. Ти запрошуєш її до ближчого і вищого приятелювання з Собою. Нехай відмовлюся від усіх удавань і лицемірства, допоможи мені бути чесним з Тобою, людьми і собою. Я повинен не приховувати правди від себе. Хочу визнавати її у своїх діях навіть коли це неприємно. Лише тоді отримаю Твій мир і радість. Думка про смерть і суд не зраджуватимуть страх у моїй душі, бо моя любов до правди буде моєю гарантією спасіння. Нехай сміливо зустрічаю те, яким я є і почну сьогодні удосконалювати себе згідно з Твоїм святим планом. Я упокорятимусь так часто, як зможу, щоб я ніколи не зміг забути своєї цілковитої залежності від Тебе. Я дивитимусь на приниження як на нагоду перемогти свою безглузду гординю. Коли ж слава і честь прийдуть до мене, я передаватиму їх Тобі, джерелу всякого успіху. Моя найбільша слава полягає в провадженні правдивого життя, вільного від самообману і безглуздої гордині. Амінь.
