ХРИСТОС:
Моя дитино, покора – це чеснота, яку найчастіше розуміють неправильно. Багато людей вважають, що це нерозумне почуття меншовартості чи брак самоцінування. Насправді ж, покора – далеко не це. Вона – чесне зустрічання подій, визнання їх і діяння згідно з ними. Покірна людина живе вільно від усіх вдавань самообману. Ця чесність з подіями допомагає йому мислити ясно і діяти неупереджено в щоденному житті.
Коли бачиш, як інших шанують, хвалять, захоплюються ними, не піддавайся заздрості чи обуренню. Хай факти керують твоїм життям. Якщо вони заслуговують честі і захоплення, то віддай їм належне. Якщо ж ні, то зберігай любов мовчання.
І також, коли тебе критикують, звинувачують чи зневажають, не турбуйся. Пильнуй правду. Якщо ти винен у звинуваченні – проси вибачення і виправся. Якщо ж ти не винен, і справа досить серйозна, терпеливо спробуй виправити зло, вчинене тобі. Якщо ж справа дрібна, то знайдеш мир і більшу ласку в мовчанні. Не втрачай самовладання, бажаючи виправдати себе. Я суджу тебе згідно з фактами, а не відповідно до того, що інші думають про тебе. Дотримуйся цього ж правила, судячи себе.
РОЗВАЖ:
В людському суспільстві так багато вдавання, окозамилювання, фальшування. Ми хочемо здаватись кращими, ніж ми є, але ми не завжди працюємо досить наполегливо, аби стати кращими. Якщо б я був чесним, я б визнав багато своїх хиб і мало чеснот. Я б не боявся практикувати чесну самооцінку, коли люди вкажуть на мої обмеження і недоліки. Ніколи більше не чинив би я так, ніби Бог винен мені щось. Бог любить людину, яка живе чесним життям, правдивим життям, не сподіваючись повернення поваги чи подяки за все, що робить. Правдиво покірна людина є настільки свідомою свого безмежного боргу перед Богом, що їй видається важким нарікати навіть тоді, коли їй чинять несправедливість.
МОЛИСЯ:
Отче Правди, бажаю проявити себе Твоїм правдивим сином. Хочу бути простим, скромним, безпретензійним у своєму щоденному житті. Нехай не ставлюся зверхньо до інших. Ніколи не даватиму приводу іншим почуватися меншевартісними, змушуватиму інших відчувати підлеглість у моїй присутності. Хочу часто роздумувати про свою цілковиту залежність від Тебе в усьому. Коли мене хвалитимуть, я дякуватиму тим, хто хвалить мене, і тоді дякуватиму Тобі за успіх, який Ти вклав у мої руки. Ніколи не буду повільним, щоб похвалити інших за їхні добрі вчинки. Нехай живу правдивим життям, чесно сприймаючи факти і визнаючи їх у своїх вчинках. Якщо не житиму так, не буду правдивим послідовником Ісуса, Твого божественного Сина. Надіюся почати нарешті бути вірним Ісусові, практикуючи покору у своєму щоденному житті. Амінь.
