Під час підготовки матеріалу для збірки статей присвячених Ананії і Сапфирі, на очі потрапила стаття, певними частинами якої ми хочемо поділитися з вами. І спонукало нас це зробити прагнення авторки цієї статті до ідеальної Церкви, без жодної плями і вади. Прагнення, яке недосяжне для Церкви земної, тобто це те, що Церква являтиме собою на Небесах. Проте чомусь багато вірних забувають про цей факт і намагаються досягнути цього ідеалу саме в Церкві земній. Ясна річ, що всі їх спроби приречені на поразку. Але не будемо затягувати зі вступним словом, а скоріше надамо слово авторці статті:
«Початок був покладений, народ став стікатися в церковні збори. Проте, кількість – не означає якість – різні люди почали приходити в місця, де збиралися християни. І серед них були не лише ті, хто жадав пізнати Бога і Христа, стати дитям Божим, але і ті, хто шукав чогось «свого» (як це відбувається і до сьогодні).
Чого свого? – Духовної влади над людьми, власної слави, матеріальних благ, підвищення і задоволення своїх бажань і мріянь за рахунок чиєїсь молитовної і матеріально-фізичної підтримки, пошук дружин, чоловіків, «друзів за інтересами», приємне проведення часу, збагачення. Загалом те, що має відношення до світу, а не до Царства Небесного.
Тому на самому початку становлення Церкви Господь з особою силою Духа Святого показав вірним (через апостолів) – ЯКА має бути Церква Христова. А пізніше Дух Святий став відступати від зборів, загашений їх свавіллям, беззаконням, теплим (байдужим) ставленням до віри і істини, створенням численних псевдовчень, що лестять слуху, перекручуючи істину…»
Що не кажіть, у людини є дар слова. Проте немає розуміння для чого власне Господь Ісус Христос започаткував Церкву: щоб грішні люди протягом земного життя (хто більше часу, а хто менше, кому скільки Господь приділив) преображалися для життя вічного, де власне і відбуватиметься їхнє остаточне преображення, метаморфоза. А той факт, що люди шукають у Церкві будь-що, окрім Духа Святого… так самі апостолові Христові пристали до свого Вчителя керуючись земними мірками, і лише згодом, просвічені Духом Святим, для них почали відкриватися духовні речі.
Для прикладу, візьмемо розмову, що свого часу сталася між Христом і Його учнями: «Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне» (Мф. 19:27-29). – НУ і де тут, скажіть будь ласка, розуміння Петром (і рештою учнів) таємничих духовних істин? Його, цього розуміння, немає, а є цікавість про речі цілком земні, насущні.
Чи ще один показовий випадок: «Тому вони (тобто апостоли), зійшовшись, питали Його, кажучи: “Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?” Він же сказав їм: “Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі, але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі”» (Діян. 1:6-8). Знову ж таки, учні думають про царство земне, а Христос – про проповідь Євангелія всьому світу. До того ж цей згаданий випадок стався напередодні славного Христового Вознесіння після не менш славного Христового Воскресіння, проте учні все рівно міряли власне життя земними мірками. Лише події, які сталися під час П’ятидесятниці перевернули їхню свідомість.
Зважаючи на це не треба бути надто прискіпливим до людей: якщо апостолам знадобилося стільки часу, щоб збагнути речі духовні, хоча вони перебували стільки часу (місяці, роки, вдень і вночі) поруч зі Спасителем, то що вже казати про решту люду. Для початку добре, що вони взагалі перебувають у церковних стінах, а там з Божою допомогою з часом хтось з них збагне речі духовні. Ясна річ, що лише частина, далеко не всі… Але йдемо далі:
«…Отже, перші збори християн складалися із «зерен і куколів», чистими (без плями і вади) їх назвати було не можна. Хоча був присутнім ентузіазм і загальний духовний підйом. Адже, повторюю, там були і ті, хто шукає Господа, але і немало тих, хто шукає свого (так само як і тепер, і у всі часи).
І якщо, допустимо, Варнава (помічник і друг Петра) був істинним християнином, і він продав свій маєток, і приніс у збори гроші від проданого, усе, без залишку, бажаючи бути чистим у помислах і справах, бажаючи повністю присвятити своє життя Господу, то інші вірні не мали такого сердечного налаштування, але вони шукали чогось свого, вигідного від зборів, маючи сумніви в Богу, мали земні плани і наміри, не народжені згори, але чинячи за плоттю, пов’язані нею із земними цілями, поняттями і спрямуваннями, зберігаючи в собі лукавство, двоєдушність, удаваність, любов до світу (що можна спостерігати і до цього дня в усіх зборах християн).
Ось до таких і відносилися Ананія і Сапфира».
І знову про те саме: про ідеальних людей, яких апріорі немає в Церкві. Скажемо по секрету, що «ідеальних» людей можна знайти лише у світі, а в Церкві перебувають лише грішники, що каються, або ж вдають, що каються. Інших людей там ви не знайдете. А стосовно Варнави… то можна сказати, що в кожній (чи майже в кожній) парафії є жертводавці… м’яко кажучи, із сумнівним минулим. Ми в жодному випадку не хочемо звинуватити Іосію кіпрянина в чомусь лихому, а просто хочемо нагадати про те, що часто найщедрішими жертводавцями, меценатами є люди із сумнівним чи відверто кримінальним минулим. І не факт, що вони з цим минулим «зав’язали». А от щирі християни, які віддають усе своє майно без жодного залишку… так це більше стосується двох вдовиних лепт, а зовсім не значних сум грошей. Звичайно, і тут бувають винятки, але, як відомо багатьом, винятки лише підтверджують загальне правило.
Отже, Церква – це не місце для ідеальних людей, це місце, де люди розкривають схований у них ідеал, той образ Божий, відповідно до якого ми були створені. Але кінцевий результат цього розкриття станеться вже не тут, не в Церкві земній, а на небесах, у Церкві небесній.
Редакція сайту
