На продовження теми, присвяченої духовному відродженню України, хотіли звернути вашу увагу на кілька факторів.
Фактор перший – покликання: «У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм. Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: двома закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. І взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його! … І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене» (Іс. 6:1-3,8), – саме так багато вірних, принаймні, як здається нам, уявляє собі Боже покликання (чи хоче, щоб воно виглядало саме так).
Фактор другий – результат проповіді: «Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: “Що нам робити, мужі-браття?” Петро ж сказав їм: “Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа, бо вам належить обітниця, і дітям вашим, і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш… Отже, ті, які охоче прийняли слово його, охрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ» (Діян. 2:37-39,41), – щоб там не казали, але кожен проповідник мріє саме про такий результат своєї проповіді. Миттєвий результат. І насправді в подібному бажанні немає нічого поганого, як мовиться, поганий той солдат, що не мріє стати генералом. Те саме можна сказати і стосовно проповідників: поганий той проповідник (і вірний), який не мріє повторити, а за можливістю і перевершити успіх Петрової проповіді в День П’ятидесятниці.
Фактор третій – наші реалії. А от ці самі реалії зазвичай відповідають наступному опису: «А щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровень, дано мені жало у плоть, ангел сатани, пригнічувати мене, щоб я не величався. Тричі благав я Господа про те, щоб він відступився від мене. Але Господь сказав мені: “Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочі”» (2Кор.12:7-9). Гадаємо, що цей опис більше відповідає нашому духовному стану і нашим духовним «досягненням», ніж два попередні описи… І що робити з цим, чесно кажучи, самі не знаємо, звісно, якщо не скористатися прикладом апостола Павла: «І тому я значно охочіше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в мені сила Христова» (2Кор. 12:9), бо лише в такому випадку зможемо переконатися на власному досвіді в істинності (дієвості) його слів: «Коли я немічний, тоді сильний» (2Кор. 12:10).
А ще хочемо звернути вашу увагу на те, як завершили свій життєвий шлях згадані біблійні герої:
- Пророк Ісая загинув мученицькою смертю 696 року до Р.Х. За наказом юдейського царя Манасії, що поклонявся поганським божкам, Ісаю поклали в дуплаву колоду та перерізали пилою вздовж тіла.
- Апостол Петро був страчений за наказом кесаря Нерона 29 червня 67, шляхом розп’яття на хресті вниз головою (за проханням самого Апостола для підкреслення різниці своїх мук і страждань від тих, яких зазнав Його Учитель).
- Апостол Петро теж зазнав мученицької смерті в Римі. Він був обезголовлений мечем як римський громадянин за часів імператора Нерона.
Отже, спільним у долі цих героїв було те, що вони зазнали насильницької смерті за власну проповідницьку діяльність. Звичайно, про їх смерть ніде прямо не говориться в Біблії, проте, як попереджав Господь Ісус Христос, «раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас» (Ін. 15:20). Так що не варто сумніватися в тому, що ці біблійні герої зазнали саме мученицької смерті. Втім, вони знали на що йшли. Те саме мають розуміти люди, які вирішили своє життя присвятити проповіді Євангелія: у вашої проповіді не буде успіху, якщо ви не вирішите довіритися Богові повністю, без жодного залишку, до останнього подиху. От такий секрет успішної проповіді в біблійному розумінні.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Секрет успішної проповіді