Ви найбільше зростаєте духовно тоді, коли долаєте найсильніші образи.
«Тому і сам дбаю я (в англійському «вправляюся») завжди мати непорочну совість (в англійському тексті «совість, вільну від образи») перед Богом і людьми» – Діяння Апостолів 24:16.
Для того, щоб бути вільними від будь-якої образи, потрібне зусилля. Павло порівнює це з вправами. Якщо ми тренуємо наші тіла, то стаємо менш уразливими для травм. Одного разу на Гавайських островах я спробував залізти на стіну, щоб звідти фотографувати. Роблячи це, я розтягнув групу м’язів у коліні і не міг ходити впродовж чотирьох днів.
«Якби ви регулярно тренувалися, – сказав мені лікар-терапевт, цього б не сталося. Ваші м’язи ослаблені, і ви легко можете отримати травму».
Щойно я знову зміг ходити, інший фахівець порадив мені: «Ви повинні робити певні вправи, щоб привести м’язи свого коліна в належний стан». Мені знадобилося декілька місяців, щоб моє коліно стало нормальним.
У Діяннях 24:16 слову «дбаю» (в англійському тексті «вправляюся») відповідає грецьке слово АСКЕО. У тлумачному словнику Вайна слову «дбати» дається таке визначення: «переносити біль, докладати зусиль, вправлятися за допомогою тренування або дисципліни».
Іноді нам не важко прощати наших кривдників. Ми вправляли наші серця, тому вони в змозі перенести образу, не зазнаючи при цьому жодних травм і руйнівних наслідків.
Багато людей можуть забратися на ту стіну на Гаваях і не отримати при цьому жодних ушкоджень м’язів, бо вони в хорошій формі. Так само деякі вірні приведені Богом у належний стан за допомогою вправи своїх сердець. Рівень нашої духовної зрілості визначає, наскільки успішно ми перенесемо образу без отримання при цьому травми.
Деякі образи виявляться серйознішими, ніж ті, до яких ви були підготовлені. Така додаткова напруга може спричинити рану або ушкодження, після яких нам доведеться вправляти себе духовно, до повної свободи і зцілення. Але результат коштуватиме витрачених зусиль. У цьому розділі я розгляну такі надзвичайні образи, які вимагають великих зусиль для того, щоб з ними впоратися.
Я був скривджений одним служителем. Він завдав мені образи, і це не було одиничним випадком за півтора роки.
Усе оточення знало про те, що відбувається. «Тебе це не зранило? – запитували вони мене. – Що ж ти збираєшся робити? Невже ти так і мовчатимеш, нічого не роблячи?»
«Усе гаразд, – бадьорився я. – Це не впливає на мене. Я продовжую наслідувати Божий заклик у моєму житті».
Але моя відповідь була не більше ніж гордістю. Я був сильно зранений, але не хотів зізнатися в цьому навіть самому собі. Бувало, я годинами намагався розібратися, як усе це могло статися зі мною. Я був у шоку, заціпенінні і подиві. Але я пригнічував ці думки і прикидався сильним у той час, як насправді був немічним і глибоко зраненим.
Минали місяці. Усе здавалося сухим, моє служіння втратило свіжість, моя молитовна кімната спустіла, а я перебував у постійній муці. Я щодня воював з бісами. Я гадав, що увесь цей опір обрушився на мене через моє визнання, але, насправді, це була мука, якій я піддавався через своє непрощення. Щоразу, перебуваючи поряд зі своїм кривдником, я почував себе духовно побитим. Потім настав ранок, який я ніколи не забуду. Я сидів на стільці в саду біля свого будинку і молився. «Господи, невже я зранений цим?» – запитував я. Щойно я вимовив ці слова, у глибині свого духу почув: «Так!»
Бог хотів, щоб я твердо знав, що ранило мене.
«Боже, будь ласка, допоможи мені звільнитися від цієї рани і образи, – благав я. – Мені це не під силу».
Це було саме тим станом, до якого Господь хотів мене привести, – краху моїх власних можливостей. Занадто часто ми намагаємося робити різні речі силою своєї душі. Але від цього ми не зростаємо духовно. Навпаки, ми стаємо ще більш схильними до падіння.
Перший крок до зцілення і звільнення полягає в наступному: визнайте, що вас ранили. Часто гордість не дає нам визнати, що ми зранені і скривджені. Щойно я визнав свій справжній стан, я почав шукати Господа і відкрив себе Його викриттям і виправленням. Я відчував, що Господь хотів, щоб я узяв піст на декілька днів. Піст зробить мене чуйнішим до голосу Святого Духа: «Ось піст, що Я обрав: зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви усяке ярмо» – (Ісая 58:6).
Я був готовий до того, щоб ті кайдани неправди були зломлені, і щоб мені звільнитися від пригноблення.
Через декілька днів я прийшов на похорони. Чоловік, що образив мене, також був там. Спостерігаючи за ним здалека, я почав плакати: «Господи, я прощаю його. Я звільняю його від усього, що він мені зробив». Вмить я відчув, як тяжкість впала з мого серця. Я простив його. Яка легкість наповнила мене!
Але це було лише початком мого шляху до відновлення. У своєму серці я простив, але я не знав усього розміру рани. Я як і раніше залишався уразливим і міг знову образитися. Усе це було схоже на одужання після фізичної травми. Мені треба було вправлятися, зміцнюючи своє серце, розум, емоції, щоб запобігти якимсь подальшим травмам.
Як щодо повторень?
Минуло декілька місяців. Іноді мені доводилося відбиватися від тих же самих думок, які були в мене до того, як я простив. Це відбувалося, коли до мене приходила зі своїми скаргами людина, скривджена так само, або коли я міг бачити кривдника, чути його ім’я. Я чинив опір цим думкам, як тільки помічав їх, і відкидав їх від себе (див. 2Кор. 10:5). Це було битвою за мою свободу. Нарешті, я запитав Господа, як не давати цим думкам знову завести мене в непрощення. Я знав, що Він бажав вивести мене на вищий рівень свободи. Та я і сам не хотів решту життя боротися з образою, що переслідувала мене. Господь сказав мені молитися за людину, що образила мене, і нагадав мені Свої слова: «А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас» – (Мф. 5:44).
Я почав молитися. Спочатку це відбувалося сухим монотонним голосом, без якогось натяку на сердечний запал. З почуття обов’язку я промовляв: «Господи, благослови його. Дай йому успішний день. Допоможи йому в усіх його справах. В ім’я Ісуса, Амінь». Це тривало впродовж декількох тижнів. Здавалося, що це мене ні до чого не приведе. Одного разу уранці Господь вказав мені на 34-й Псалом. Я не пам’ятав його, тому відкрив і почав читати. Коли я дійшов до середини, то побачив в ньому себе і свою ситуацію: «Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене. Віддають мені злом за добро, осиротили (англ. «опечалили») душу мою» (Псалом 34:11-12).
Я міг ототожнити себе з Давидом. На мою думку, як той чоловік, так і деякі з його помічників, віддали мені злом за добро. Моя душа засмучувалася. Бог використав цей псалом, щоб показати мені мою боротьбу, що проходила впродовж останніх декількох років. Одне місце змусило мене підстрибнути так високо, що я ледь не ударився головою об стелю!
«Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася. Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю» (Псалом 34:13-14).
Давид сказав, що ці люди намагалися убити його. Вони віддали йому злом, хоча він нічого поганого їм не зробив.
Ці вірші з 34-го Псалму були відповіддю на мою проблему.
Реакція Давида не була заснована на тому, як чинили інші. Вирішивши чинити правильно, він молився за них, неначе вони були його близькими братами, і ходив скорботний, як би плачучи за матір’ю. Бог показав мені, як треба молитися за того чоловіка: «Молися і проси для нього саме те, що ти сам хотів би отримати від Мене!» Тепер моя молитва повністю змінилася. Вона більше не була молитвою, на кшталт: «Боже, благослови його, дай йому хороший день».
Вона наповнилася життям. Я молився: «Господи, відкрийся йому ще більше. Благослови його Своєю присутністю. Нехай він пізнає Тебе ближче. Нехай буде він угодний Тобі і нехай прославить він ім’я Твоє». Я просив для нього того, чого сам хотів отримати від Бога.
Впродовж місяця я пристрасно молився за нього, я кричав гучним голосом: «Я благословляю тебе! Я люблю тебе в ім’я Ісуса!» Це був крик з глибини мого духу. Я перейшов від молитви за нього заради мене, до молитви за нього заради нього самого. І я вірив, що моє зцілення було повним.
