ХРИСТОС:
Моя дитино, коли Я створив першого чоловіка й жінку, то дав їм багато дарів, щоб вчинити їхнє земне життя легким і мирним, наскільки це було можливо. Вони були вільними від болю, виснажливої праці, хвороби та смерті. Вони знали відповіді на всі проблеми, які могли виникнути. Вони цілковито панували над своїми смаками й бажаннями тіла і душі. Щобільше, понад усі ці дари їм була дана ласка жити надприродним життям. Мешкаючи в їхніх душах, Я давав їхньому розумові щось більше, ніж природне світло, а їхній волі – щось більше, ніж тільки природну силу.
Жоден із цих дарів за своєю природою не належить людським істотам. Я дав їм ці дари додатково і понад дар людського життя разом із природними людськими силами тіла й душі. Будь-коли Я міг забрати назад ці надзвичайні дари й людина надалі посідала би те, що природно їй належить. Я залишив це рішення для Адама: чи він і його діти будуть зберігати ці надзвичайні дари навіки? Як представник людської раси, Адам мав зробити один розумний і вільний акт – акт послуху Моїй волі. Цим актом він визнав би надприродну правду свого існування: що він є створінням, цілковито залежним від Мене, свого Творця.
Не послухавши Моєї заповіді в Едемському саду, Адам не визнав найвищу правду. Зовнішній акт споживання плоду був незначним актом, але внутрішній бунт проти Моєї волі був серйозним проступком. Адам хотів бути рівним Мені подібно, як цього хотіли збунтовані ангели в раю. У результаті непослуху Адама, Я забрав від нього Мої надзвичайні дари. Людина залишилась без допомоги Моїх особливих дарів, окрім того, що вона й далі могла осягнути ласку заслужити на Небо.
Тепер людина повинна нести в собі внутрішній конфлікт, що став для неї досить природним. Тепер її тваринні інстинкти йдуть за своїми пожаданнями, незважаючи на добрі міркування й свобідну волю. Навіть коли людина хоче йти за голосом розуму і змагає до кращого, вона повинна боротися за те, щоб контролювати свої нерозумні апетити й сліпі бажання. Вона більше не посідає влитого знання, але повинна вивчати відповіді на свої щоденні проблеми через важку працю й досвід.
Дуже часто цей внутрішній конфлікт вносить сум’яття в розум і нерішучість у волю. Однак людський природний розум і надалі здатний судити про те, що є добрим, а що поганим, він і далі здатний відрізняти правду від фальші. Щоб уберегти тебе від будь-яких серйозних сумнівів, Я дав тобі Мою Церкву, щоб вона провадила твоїм розумом і скріплювала твою волю.
Так довго, як маєш людське тіло на землі, ти не можеш бути цілковито вільним від легких гріхів, ані жити без смутку й втоми. Однак маєш робити все, що тільки можеш, терпеливо й рішуче, незважаючи на невдачі. Усе, і цей теперішній стан замішання, дуже швидко промине. Тоді твоє земне життя розтане в досконалому житті, яке Я обіцяв тим, які дотримуються Моїх заповідей.
РОЗВАЖ:
Адам передав своїм нащадкам людську природу, яку він сам посідав, – природу, що була послаблена через його непослух. Велика частка людської слабкості лежить у тому, що після упадку в гріх людська тілесна природа зберегла свої нормальну силу й апетити, але не залишилась далі під досконалим контролем вищих людських сил розуму і свобідної волі. Однак Господь Бог надолужив за цю слабкість, даючи нам Свою ласку. Використовуючи Божу ласку, людина може повністю уникати добровільних гріхів і, таким способом, наново ставати господарем свого життя.
МОЛИСЯ:
Мій Боже, я радий, що маю Твій закон, який веде мене через усе моє життя. З Твоєю допомогою хочу виправити зло в моєму житті й уникати, наскільки це можливо, спокус, що мене спіткають у майбутньому. Правда, я часто йшов за законом гріха, слухаючись моїх тілесних почуттів, замість розуму. Бажаю того, що добре, але не завжди знаю, як це добро осягнути. В якусь мить знову роблю добрі постанови, але у своїй слабкості знову швидко падаю і здаюся після слабкого спротиву. Іноді я знаю, що мав би робити, але не хочу піднятись і робити це. З Твоєю допомогою почну діяти – хочу робити все, що можу, щоб жити життям вірності Твоїй святій волі. Амінь.
