Я виявив, що Ісус мало схожий на телевізійного Містера Роджерса – типовий образ, з яким я стикався в недільній школі; Він також разюче відрізняється від тієї Особи, Яку я вивчав у біблійному коледжі. Передусім, Він виявився набагато емоційнішим. Я побачив, що раніше уявляв собі Ісуса, схожим характером на Вулкана із серіалу «Зоряний шлях». Незмінно спокійний, незворушний і зібраний, Він розмірено крокував, як робот, між людськими істотами, що метушаться на космічному кораблі на ім’я Земля. Проте, як виявилось, Євангелія і хороші фільми показують зовсім інший образ. Навколишні люди сильно зачіпали почуття Ісуса: упертість засмучувала Його, самоправедність дратувала Його, а проста віра – захоплювала. Поза всяким сумнівом, Він був більш, але ніяк не менш емоційним і невимушеним, ніж будь-яка середньостатистична людина. Більш, а не менш, палким.
Чим глибше я досліджував Ісуса, тим складніше мені було систематизувати моє уявлення про Нього. Він мало говорив про римську окупацію, та все ж взявся за бич, щоб вигнати з Храму дрібних спекулянтів. Він закликав до дотримання єврейського закону, хоча набув репутації його порушника. Він міг перейнятися співчуттям до незнайомця і кинути в обличчя Своєму найкращому другу жорстокий докір: «Відступися від Мене, сатано!» У Нього були непохитні переконання відносно багачів і розпусниць, але і тим, і другим подобалося Його товариство.
В один день чудеса лилися з Ісуса потоком, у другій же Його сила могла бути блокована людською невірою. В один день Він детально розповідав про Своє друге пришестя, а в другій вже не знав ні його дня, ні години. В один з моментів Ісус пішов від арешту, а в другій – цілеспрямовано попрямував до нього. Він красномовно говорив про миротворство, а потім велів Своїм учням придбати мечі. Через Свої екстравагантні заяви про Самого Себе Ісус постійно знаходився в центрі полеміки. Проте, здійснюючи якесь справжнє диво, Він намагався приховати це. Як сказав Волтер Вінк, якби Ісус ніколи не жив, то ми не змогли б Його придумати.
До Ісуса Євангелій абсолютно непридатні два слова: «нудний» і «передбачуваний». Але як же тоді сталося, що Церква заглушила такий яскравий характер? Чому вона, як сказала Дороті Сейерс, «дуже успішно підрізала кігті Льву з коліна Юдиного», перетворивши Його на «угодну їй домашню тварину для блідих парафіяльних священиків і набожних бабусь?»
З книги «Ісус, Якого я не знав»
