Сумніви до мене зазвичай не приходять по одному, а всі відразу великим пакетом. Мене особливо не турбують нюанси конкретних доктрин, проте час від часу я ловлю себе на тому, що роздумую про загальну схему віри як такої.
Наприклад, я стою у футуристичному аеропорту Денвера і спостерігаю за важливого вигляду людьми в дорогих костюмах. Притискаючи до боку портфелі, немов зброю, вони затримуються біля стійки кафетерію, після чого поспішають у наступний зал аеровокзалу. «Чи замислювалися вони колись про Бога?» – запитую я себе.
Християн об’єднує незвичайна віра в паралельні всесвіти. Один всесвіт складається із скла, сталі, вовняної тканини костюмів, шкіряних портфелів і запаху свіжо змеленої кави. Другий ж – з ангелів і злих духовних сил, а також існуючих десь місць, званих небесами і пеклом. Ми відчутно мешкаємо в матеріальному світі, а для того, щоб сприйняти себе громадянином іншого, невидимого світу, потрібна віра.
Час від часу ці два світи для мене зливаються, і такі рідкісні моменти є якорями моєї віри. Наприклад, коли одного разу я пірнав з аквалангом біля коралового рифа, різноколірні відблиски і абстрактні форми, що мелькають навколо мене, раптом стали вікном, крізь яке я побачив Творця, Чиє тріумфування пульсує в житті та красі. Момент, коли моя дружина пробачила мене за те, що не заслуговує прощення, теж став вікном, дозволивши мигцем поглянути на приголомшливу божественну милість.
Такі моменти дійсно бувають у моєму житті, але незабаром у неї просочуються токсичні пари матеріального світу. Привабливість! Влада! Гроші! Сила! Мені кажуть, що саме це – найголовніше в житті, а не пихаті банальності Ісусового вчення з Нагорної проповіді. Для мене, хто живе в пропащому світі, сумніви – це наслідки не стільки невіри, скільки забудькуватості.
Мені, громадянинові видимого світу, добре знайоме, яких зусиль вимагає здатність триматися за віру в іншій, невидимий світ. Різдво малює картину з іншого боку і вказує на боротьбу, через яку пройшов Господь обох світів, зійшовши, щоб жити за правилами одного з них. У Віфлеємі два світи, порівнявшись, з’єдналися. Те, що Ісус прийшов здійснити на планеті Земля, дало Богові можливість одного разу усунути всяку дисгармонію в обох світах. Недивно, що хор ангелів зрадів у мимовільному співі, потривоживши не лише декількох пастухів, але увесь всесвіт.
З книги «Знаходячи Бога в несподіваних місцях»
