«Життя – не легка річ», з цією тезою погоджується більшість. І такий висновок має свою аргументацію. Адже в наш час, людина все частіше зустрічається з невиправданими надіями, мінливими перспективами, дешевими обіцянками і просто обманом. Це і приводить багатьох до переконання: у житті більше проблем ніж радощів. І виявляється прожити життя щасливо – не так і просто.
Такі твердження, на жаль не нові, і звучать досить реалістично. Люди в очікуванні кращого, але все частіше чути про зраду і нестабільність. Про лицемірних політиків і нечесних олігархів. Про розлученні пари і покинутих дітей. Виходять що чекаємо кращого, але чомусь отримуємо гірше. Чому ж так? Невже в наш час неможливо уникнути розчарувань? Адже на перший погляд видається, що життя вирує, суспільство в русі, нам говорять про нові науково-технічні досягнення. І в котрий раз всіх переконують що завтра, буде краще ніж сьогодні. Але я все більше зустрічаю людей, які на питання: «Як життя?», відповідають якось у загальному, і чомусь у мінорному тоні. Не всі готові говорити про свої розбиті очікування і нові проблеми. Світ стомився від нестабільності і це неминуче веде до розчарувань.
Звідки ж з’являються розчарування? Можливо цьому можна якось зарадити? Я переконаний, що жоден не хоче відчувати гіркоту в житті. Нам не подобається невірність, дні коли розумієш, що все не так як думав. Саме тому навіть заходячи в глухі кути, люди намагаються вдавати з себе задоволених та щасливих. І хоча це відверта неправда, ми вдаємо щасливих і впевнених у собі. Але маска спадає, як тільки залишаєшся наодинці. Серце не обманеш.
Намагання брати від життя якомога більше не приводить більшість до омріяних результатів. «З розгону» не все виходить. І розчарування стає невід’ємною частиною життєвого досвіду. Це справді глухий кут в якому опиняється сьогодні, ще вчора переконана в собі людина.
Розчарування приходить як правило від нездійсненних, нереальних очікувань, які водночас виключають роль Бога в житті людини. Людина шукає без Бога, розраховує на себе, і тому часто не знаходить бажаного. Це «голубі мрії», які так і залишаються голубими. Хочеться вірити в нові перспективи, надіятися на краще, але життєві повороти непередбачувані. І знову потрібно починати все з початку… У свій час Леонардо да Вінчі, слушно зауважив: «де вмирає надія, там народжується пустота». А надія часто вмирає від того, що очікування були хибними вже на старті. Розлючена, а іноді і розтоптана, душа видає свою внутрішню неспроможність. Пусті очі «кричать» про духовні проблеми. Закінчилися дні очікувань та сподівань, і прийшли дні пустоти. Подивіться, як сильно розчароване старше покоління. Вони будували «світле майбутнє». Їм обіцяли райське життя. Але рай не вдалося збудувати. Сьогодні їх вожді розвінчані, ідеї виявилися міфами, і те що вже майоріло на горизонті виявилося міражем. І в результаті маємо обмануте, розчароване покоління. Ще років 20 тому, вони сподівалися, вірили і чекали.
Горді і самовпевнені, вони так і не розуміли куди крокують. Вірили вождям, а отримали зневіру. Сьогодні більшість із них у повному розчаруванні. Вони не вірять вже нікому. Комунізм не вдалося збудувати, а життя за примару віддати прийшлося. А що в результаті? Від пафосних докладів на з’їздах ЦК КПРС, і полум’яних виступів на мітингах залишилося тільки глибоке відчуття зради.
Як прикро… Але уроки з таких історій варто взяти, бо жодна політична система не гарантує стабільності. Взагалі, нічого в цьому світі не може бути гарантованим, якщо за ним не стоїть Господь. Він – Гарант стабільності. І якщо віра в Бога виявляється була «опіумом для народу», то не дивно чому «ковалі свого щастя» опинилися біля розбитого корита. Урок очевидний: без Бога розчарувань не уникнути. Їх навіть можна передбачати. З цього приводу мудрий Соломон зазначив: «Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа», – читаємо в 126-му Псалмі. Все перетвориться в «ловлення вітру», якщо люди забувають про Бога. Це і є основна відповідь на питання: чому розчарування приходять у наше життя? За даними всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно близько мільйона людей зводять рахунки з життям і закінчують його через самогубство. Кожні 40 секунд хтось із мешканців Землі накладає на себе руки. Чому така жорстока реальність?
Виявляється гіркота розчарування іноді сильніша за бажання жити. Жорстоко обмануті, вони готові йти на радикальні міри. А ще статистика засвідчує що число невдалих суїцидів у світі сягає 10-12 мільйонів щорічно. Отже ми живемо в розчарованому поколінні. Люди йдуть дорогами, які рано чи пізно приводять у кут безвиході.
Візьмемо іншу проблему, яка доводить людей до депресій і розчарування. Втрата здоров’я. І це не від важкої праці, а від бажання, як кажуть, зловити «кайф». За солодке життя приходиться дорого платити, і тому розчарування неминучі. В нашому суспільстві на жаль, ненормальне стає нормою. Для чоловіка нормально мати коханку, а жінка без вагань заводить, наприклад службовий роман. «Це нормально» – переконують нас, бо: «так живуть всі». Але чому тоді дивуватися, що пацієнтами венеричних диспансерів стає все більше молоді. Або темпи зростання ВІЛ в Україні – перші в Європі. Спотворення Божих заповідей і принципів, рано чи пізно приводить людину до зубожіння, руйнації та духовного банкрутства. Офіційно в Україні кожен другий шлюб закінчується розлученням. Уявіть, яка це армія самотніх жінок і безпритульних дітей. Як наслідок сльози і горе замінюють мрії про щасливу сім’ю та коханого чоловіка. Це загострює проблему розчарування, бо навіть самі близькі та рідні стають ненадійними. Виявляється що вірити нікому не можна, ніхто не гарантує стабільності. Вчорашні друзі виявляються брехунами, і в житті все перевертається.
«Не буду вірити людям» – таке кредо відрізняє розчарованих. Тоді починаєш всіх підозрювати, віддалятися, а серце стискається від болю. Людина в розчаруванні. Про це Біблія говорить так: «Сумовитий дух сушить кістки» – читаємо в книзі Притч Соломонових (17:22). Чекаєш любові, а зустрічаєш зраду, мріяв про щирість а знайшов лицемірство… Лікарі доводять, що ближчі десять років загалом все світове суспільство буде потерпати від сильних депресій і розчарувань. Коріння проблеми в неправильних орієнтирах людини. Її хибних цінностях і небажанні зважати на вічне.
Висновок досить простий: нехтування Божими заповідями веде до деградації: духовної, душевної та фізичної. Тоді людина, «ГОМОСАПІЄНС» (істота розумна), починає переживати етап руйнації, перетворення в істоту, яка багато чекає від інших, але не здатна брати відповідальність навіть за своє особисте життя.
Логічно виникає питання, як же не розчаруватися в житті? Як уникнути гіркоти і знайти точку опори? Адже життя швидко минає і хочеться бути впевненим та стабільним. Це розумні і важливі питання. Насправді Автор нашого життя задумав наші дні дещо в іншому вимірі. Його наміри «на благо, а не на зло, щоб дати нам майбуття і надію» (див. Єр. 29:11).
Необхідно знати декілька важливих істин, які направляють людину до вірних орієнтирів. Спочатку нам потрібно визнати, що абсолютним гарантом мого повноцінного життя є тільки Бог. Біблія говорить: «Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни…» (Як. 1:17). Незмінним залишається тільки Бог. І тільки Він може дати правдиву перспективу для життя. Це означає, що Господь направляє мою дорогу і гарантує опіку та охорону: «Не бійся, бо Я з тобою; не знічуйся, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї…» – (Іс. 41:10) запевняє Він. Творець Всесвіту настільки любить нас, Своє творіння, що говорить, якщо і мати забуде дитя своє, «Я не забуду тебе…» (Іс. 49:15). Життя з Богом позбавляє нас розчарувань. Бо навіть коли «ми невірні, Він перебуває вірним, бо Себе зректися не може» (2Тим. 2:13). Він лікує наші депресії і повертає на дорогу правди тих, хто зайшов у глухі кути розчарування.
Взамін тривогам Бог повертає впевненість не тільки в завтрашньому дні, але дає впевненість у житті після смерті. «Хто вірує в Мене, має життя вічне» (Ін. 6:47).
Це гарантує Бог! Тому віруюча людина не здогадується, не сподівається, але твердо вірує і це позбавляє її тривог і розпачу. Життя наповнюється змістом!
Віруючи в Бога, ми по-іншому ставимося до людей, бо знаємо що надіятися на себе, або на інших більше як на Бога – це гріх. Це врешті та велика помилка яка призводить до катастроф. Нам необхідно любити людей і довіряти їм, але опорою життя важливо щоб залишався Бог. Це єдиний, правильний вибір, який робить нас впевненими та сміливими перед будь-якими викликами долі.
Дорогий друже, у світі втрачених орієнтирів, підозр і недовіри, життя багатьох опинилося в глухому куті. Можливо серед них і ти? І разом з іншими ти чекаєш кращого, шукаєш вірності, сподіваєшся на свій «щасливий випадок». Життя минає, а переміни приносять тільки сльози. Таке життя – не є Божим задумом для твого життя. Він готовий взяти твої проблеми і розв’язати життєві вузли. Тільки Ісус Христос може дати тобі те, що так потребує твоя душа. Його слово звучить до тебе: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас…» (Мф. 11:28).
Сьогодні економічні системи, політичні партії, загальносуспільні настрої не можуть гарантувати впевненості і процвітання. Земля занадто нестабільна, щоб її мешканці жили із впевненістю. Сучасна людина занадто стривожена, щоб бути задоволеною. Наше суспільство духовно хворе, і тому багато нових розчарувань приносить кожен день. Але людина в пошуках перспектив продовжує шукати щастя там, де знайти його неможливо. Вона вперто продовжує жити без Бога. Як результат, отримує самотність, нещасливу родину, незрозумілу країну і загалом стомлений світ.
Тільки повернення до Бога є тією дорогою, яка виводить до світла і позитивних перемін. Тільки з Ним можна не розчаруватися. І тоді не важливо, що відбувається навколо, головне, ми переконані – Господь наше сподівання.
Нехай життя наповнюється змістом та впевненістю в Ньому. Взамін нестабільності та розчарування, виявляйте переконаність і мужність у Господі за всяких умов. Нехай Він буде вашою опорою і Гарантом стабільності. Божих вам благословень.
Автор: В. Антонюк
