Я морщуся, навіть просто записуючи це слово, – особливо, коли справа стосується Ісуса. Це жорстоке слово, узяте зі світу спорту, застосовують до передбачуваних невдах і жертв несправедливості. Та все ж, читаючи історії про народження Ісуса, я мимоволі приходжу до висновку, що, на відміну від світу, що тяжіє до багатих і сильних, Бог тяжіє до аутсайдерів. «Він [Бог] могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!», – оспівала Марія у своєму величному гімні.
Румунський пастор Ласло Текеш, репресії стосовно якого обурили всю країну і спровокували повстання проти комуністичного режиму Чаушеску, розповів, як він одного разу намагався приготувати різдвяну проповідь для маленької церкви в горах, куди він був засланий. Поліція проводила облави в домівках дисидентів, і країною котилася хвиля насильства. Побоюючись за своє життя, Текеш надійно замкнув двері будинку, сів і в черговий раз перечитав історії, записані в Луки і Матвія. На відміну від більшості пасторів, що проповідували в те Різдво, він узяв за основу вірші, що описують винищування Іродом безневинних немовлят. Цей фрагмент найбільше стосувався парафіян Текеша. Вони були добре знайомі з пригнобленням, страхом, насильством – повсякденною долею аутсайдерів.
На наступній день, у Різдво, промайнула новина про арешт Чаушеску. Церкви дзвонили в дзвони. Уся Румунія тріумфувала. Пав черговий цар Ірод. «Усі події різдвяної історії тепер набули для нас новий, чудовий вимір: вимір історії, укоріненої в реаліях нашого життя, – згадує Текеш. – Для тих з нас, хто пройшов через ці реалії, різдвяні дні 1989 року сталі багатою, яскравою прикрасою історії Різдва. Це був час, коли осмислити велич Божого провидіння і дурість людської вади було так само легко, як сонце і місяць над вічними пагорбами Трансільванії». Уперше за сорок років Румунія відзначала Різдво як офіційне свято.
З книги «Ісус, Якого я не знав»
