Ніхто з людей і не мріяв про народження згори і усе те, що відбувається в нашому народженому згори дусі. Те, що Бог мешкає в нас і що наш дух подібний до Нього в цьому світі, просто перевершує нашу уяву.
Якщо ви вже отримали це одкровення, можете сказати: «Тепер я бачу! Я нова особа у своєму дусі. «Давнє минуло, тепер усе нове». Який Ісус, такий і я в цьому світі. Мій дух, моє істинне «я», створений у праведності та істинній святості».
Багато з тих, хто побачив ці істини, хто прийняв їх з радістю, і тих, хто пережив негайний їх вплив, відтоді або скоїли гріх, або через зайнятість забули усе це. Щось сталося, і вони раптом виявили себе в тих же негативних ситуаціях, в яких вони були до народження згори (наприклад, невдача, розчарування і т. ін.). Через видиму поразку вони мають такі відчуття: «Можливо, я і був змінений, але я знову усе зіпсував…» І на усе те, про що ми з вами тут говорили про те, що відбувається при народженні згори, вони заперечують: «Може, воно так і було спочатку, але я усе так зіпсував, що тепер неможливе, щоб це було правдою для мене!»
У мене добрі новини: те, що Бог робить у дусі, залишається постійним і незмінним незалежно від коливань у вашій поведінці!
Ув’язнений
Нас усіх можна назвати ув’язненими. У кожного є своя в’язниця – проблеми в житті, які зв’язують по руках і ногах. Просто проблеми наші бувають не так очевидні, як проблеми тих, хто сидить за ґратами.
У в’язниці багато хто усвідомлює, що руйнували власне життя. І досхочу нахлебтавшись такого життя, вони мучаться питанням: «Як мені змінитися? Я маю вийти звідси!»
І тоді до них приходить проповідник із словами: «Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове» (2Кор. 5:17). Думка про те, що Бог любить їх і бажає абсолютно змінити їх життя, прекрасно лягає на те, що робиться в головах більшості засуджених. Вони відчайдушно хочуть змінитися, вибратися з в’язниці і побачити, як їх життя піде іншим шляхом. І вони моляться і приймають Господа – і не лише заради блаженства у вічності, але і для того, щоб негайно змінитися.
Новонавернений ув’язнений частенько буває схильний до розчарування, сумніву і невіри, бо не розуміє того, що зміна сталася в його дусі і що решта християнського життя, – це оновлення розуму, щоб вірити і вивільняти Богом вкладене всередину їх. Вони прокидаються уранці і бачать, що знаходяться в тій же самій камері, відбувають те ж покарання, з усіма тими ж тяготами ув’язнення. Якщо вони дивляться тільки на фізичну реальність, то вони легко приходять до висновку: «Не вийшло. Слово – неправда. Бог мене не змінив – адже усе залишилося як і раніше!»
Таке відбувається і поза стінами в’язниці. Прокинувшись на другий день, ти виявляєш, що перебуваєш у тому ж шлюбі, маєш ту саму роботу, хворієш на ті ж хвороби і придавлений тією ж горою боргів. Насправді, народившись згори, ти іноді виявляєш, що проблеми посилилися. Просто диявол кидає на тебе усі сили: тепер ти не на його боці, і він бажає зупинити твоє свідоцтво. Якщо не виявити обережність, то можна заплутатися і допустити думку: «Я і не упевнений, а чи сталося щось?»
Зміна сталася в дусі, а не у фізичній реальності. Насправді одна третина вашої істоти вже довершена! Ваша нова людина створена в праведності та істинній святості (Еф. 4:24). Ви не еволюціонуєте в праведність і святість, бо у своєму дусі ви вже такі.
Прийнятий
Ісус став гріхом, щоб ти став праведністю. «Того, хто не знав гріха, Він зробив гріхом замість нас, щоб ми стали праведністю Божою в Ньому» (2Кор. 5:21, сучасний переклад). Ісус став тим, чим були ви, щоб ви змогли стати тим, що є Він. Він узяв ваш гріх і дав вам свою праведність!
Більшість у церкві сьогодні визнає, що Ісус заплатив ціну за їх гріх, але по-справжньому не вірить, що стали праведними. Вони гадають, що станеться це в майбутньому, коли вони прибудуть на небеса. Друге Послання до Коринф’ян 5:21 спростовує цю помилку, проголошуючи, що Він узяв (у минулому часі) наш гріх і зробив (минулий час) нас праведними. Якщо ви вірите в першу половину цього вірша, то ви повинні вірити і в другу його половину – ви праведні!
Бог не дивиться на вас так, як ви дивитеся самі на себе. Більшість молиться так: «О, Господи! Я винен. Я знову так сильно підвів Тебе. Як Ти можеш любити мене? Помилуй!» Вони не визнають тієї істини, що справи їх, тіла і душі – хороші або погані – абсолютно не впливають на те, приймає їх Бог чи ні. Якщо ти народжений згори, не важливо – чи бунтуєш ти або просто не цілком відповідаєш тому, яким маєш бути. Бог бачить вас праведними та істинно святим, бо дивиться на ваш дух!
Ви угодні Богові! «Наперед призначивши усиновити нас Собі через Ісуса Христа, за благоволінням Своєї волі, на похвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленому» (Еф. 1:5,6). Усиновив і обдарував! Тут не говориться про те, що Бог просто терпить нас, Він нас прийняв! Ми йому буквально угодні! Можливо, вам самому не угодна ні ваша фігура, ні ваш розум, але Бог бачить вас у дусі. Коли ви народилися згори, ви стали абсолютно новим творінням, і Йому приємний Його виріб!
Те ж саме грецьке слово, яке в Еф. 1:6 перекладено словом «обдарував», перекладене в Луки 1:28 як «благодатна», тобто «та, що знаходиться під особливою прихильністю».
«Ангел [Гавриїл], увійшовши до неї [Марії], сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах» (дужки автора). Це єдині два місця Писання, де зустрічається це грецьке слово. Отже, як була прийнята жінка, що носила Христа, так само і ви користуєтеся особливою Господньою прихильністю!
Збережені і захищені
Коли ви увірували, ви були відзначені Святим Духом. «У Ньому і ви, почувши слово істини, благовістя вашого спасіння, та увірувавши в Нього, були відзначені обіцяним Святим Духом» (Еф. 1:13). Ваш народжений згори дух був створений у праведності та істинній святості (Еф. 4:24). Який Ісус, такий і дух ваш тут, у цьому світі (1Ін. 4:17). Він став одним з Господом (1Кор. 6:17). Потім усі ці благі дари були негайно міцно відзначені Святим Духом.
Коли ви народилися згори, ваш дух вмить був «упакований» Святим Духом для збереження. Якщо ви після спасіння в якійсь сфері життя зазнаєте невдачі, нечистота, осквернення, гнилизна, які проникають у тіло і душу, не просочаться в дух. Цей відбиток Святого Духа зберігає усередині усе хороше і не пускає погане!
Бог не дивиться на гріх так, як дивляться люди. З Його погляду гріх це не лише неправильне діяння, що порушило заповідь. Але і коли ти не здійснюєш правильного діяння, коли маєш це зробити – це теж гріх. «Отже, хто знає, як добро робити, і не робить, тому гріх» (Як. 4:17). Ніхто не любить свою дружину так, як Ісус любить Свою Церкву. Ніхто не буває так пристрасно захоплений служінням людям так, як слід. Ніхто з нас не роздумує про усе Боже, як міг би. Отже, за Божим визначенням гріха, усі постійно грішать!
Якщо ви не зрозумієте того, що Бог оберіг ваш народжений згори дух, ваша совість поступово підведе вас до відчуття, що ви втратили спочатку дані вам праведність та істинну святість. Ваша совість, з її розумінням добра і зла, постійно вказує вашому розуму на ваші думки і вчинки.
Якщо не виявити обережність, то можна допустити, щоб усвідомлення провини стало впливати на вас. Ви станете думати: «Коли я народився згори, Бог дав мені шанс усе почати спочатку, але відтоді я усе зіпсував». Ви можете сповідуватися, старатися щосили і повернутися до стану, коли ви станете думати так: «Ну ось, я знову на коні, і все гаразд». Але не мине багато часу, і ваша совість вкаже вам на щось ще. Якщо вас кидатиме то вгору, то вниз день за днем і рік за роком, то через певний час ви скажете: «А який сенс?..»
Народжений від Бога
Проте істина в тому, що ваш дух запечатаний. Гріх і його дія не можуть проникнути у ваш дух. Коли ви грішите, ваш дух у цьому не бере участь. Він зберігає первинну святість і чистоту – і так буде у вічності! «Кожний, народжений від Бога, не чинить гріха, тому що сім’я Його перебуває в ньому, і він не може грішити, бо народжений від Бога» (1Ін. 3:9). Це означає, що ви у своєму дусі так само праведні і святі зараз, як будете у вічності!
Багато християн зазнають утруднення з розумінням 1Ін. 3:9, оскільки з контексту чітко ясно, що християни грішать: «Якщо кажемо, що не маємо гріха, – обманюємо самих себе, і правди немає в нас» (1Ін. 1:8). «Коли кажемо, що ми не згрішили, то представляємо Його неправдомовним і слова Його немає в нас» (1Ін. 1:10). «Діти мої! Це пишу вам, щоб ви не грішили, а коли б хто згрішив, то ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника» (1Ін. 2:1).
Перед нами три приклади з одного Послання, в яких автор, Апостол Іоанн, міркує про гріх. Перші два уривки говорять: якщо кажеш, що не грішиш, – ти брехун. Потім він додає: «пишу вам, щоб ви не грішили [у майбутньому часі]; а коли б хто згрішив, то ми маємо заступника перед Отцем» (дужки автора). Потім у 1Ін. 3:9 він проголошує: якщо ти народжений від Бога, то не можеш грішити. Це звучить досить суперечливо!
І Писання, і досвід говорять, що християни можуть грішити. Увесь контекст 1-го Послання Іоанна вказує на те, що вірш 3:9 не говорить про те, що немає неможливого в тому, щоб народженому згори віруючому зробити щось, що є гріхом. Але в той же час ясно сказано: якщо ти народжений від Бога – не можеш грішити. Як це можливо?
Деякі пояснюють так, ніби 1Ін. 3:9 говорить про те, що ти не можеш «звично» грішити. Зараз навіть з’явилося декілька перекладів Біблії, в яких так і сказано. Прибічники цього проповідують: «Якщо ти був п’яниця до народження згори, то після народження згори ти можеш випити два-три рази, але якщо ти по-справжньому врятований, то не станеш «звично» грішити. Чи ти з часом побачиш перемогу в цій сфері, або ти не був народжений згори по-справжньому».
Для того, щоб прийняти цей погляд, доводиться розрізняти гріх за категоріями – чого Бог не робить. Для Нього немає «великих» і «малих» гріхів. За Його визначенням ми усі грішимо «звично». Ми усі «звично» недостатньо вивчаємо Слово Боже. Ми усі «звично» не виявляємо любові до ближнього, як мали б. Ми усі «звично» недостатньо уважні до інших. Ми усі «звично» впадаємо в егоцентризм, і Богові доводиться «звично» працювати над цим.
Іноді ми ігноруємо те, що Бог називає гріхом. Наприклад, Бог Господь сприймає обжерливість так само, як пияцтво, перелюб і вбивство (Втор. 21:20)[1]. Обжерливість такий гріх, який може відбуватися лише звично. Неможливо розтовстіти, з’ївши великий обід лише один раз. Навіть якщо обжертися, це додасть не більше півкіло. Для того, щоб набрати зайвих 25-50 кілограмів, потрібно робити це знову і знову. Надмірна вага свідчить про звичний гріх. Я навожу тут це не для того, щоб засудити когось, але щоб розставити усе по місцях.
Якщо ви тлумачите 1Ін. 3:9 у тому сенсі, якщо ти народжений згори, ти не можеш «звично» грішити, то ніхто не зможе відповідати цьому твердженню, оскільки усі ми «звично» грішимо! І єдиний вихід для того, хто подібне заявляє – сказати: «Не можна звично коїти «великі» гріхи, але щодо «малих» – так, можна звично скоювати малі гріхи». Але не про це мова в цьому вірші.
Якщо мати розуміння духу, душі і тіла, то тлумачення 1Ін. 3:9 очевидне. Ваш дух – єдина ваша частина, яка була народжена від Бога. Ваша душа і ваше тіло були придбані, але поки що не відкуплені. Отже, ваш дух не може грішити, навіть якщо ваша душа і ваше тіло можуть. Це означає, що ваша поведінка не впливає на чистоту і святість вашого духу!
Ця істина – поворотна точка у ваших стосунках з Богом! Якщо ви пов’язуєте Його прихильність до вас з вашою поведінкою, ви завжди зазнаватимете невдачу. Можливо, ваші справи будуть кращі за справи інших людей, але ваша совість завжди засуджуватиме вас. Врешті-решт це послужить вам перешкодою в тому, щоб насолоджуватися Божою любов’ю і благословеннями, бо ви знатимете, що старалися щосили і все одно грішили – після усіх цих років. Мати розуміння духу, душі і тіла – означає розуміти те, що змінився саме дух. Створений у праведності та істинній святості, він був запечатаний Святим Духом, і гріх не може в нього проникнути. Праведність, з якою ви були народжені згори, залишається незаплямованою. Оскільки Бог є Дух, Він завжди спілкується з вами як Дух з духом. І не важливо, що ви накоїли, ви завжди можете наблизитися до Нього у вашому народженому згори дусі! Це приголомшливо!
[1] В українському перекладі у Втор. 21:20 тут використане слово «марнотратник», в англійському – «ненажера». В українському перекладі це ж слово перекладене як «хто пересичується м’ясом» в Притчах 23:20: «Не будь між тими, хто упивається вином, між тими, хто пересичується м’ясом» (прим. перекл.).
