Дихотомія чи трихотомія?

Я попробую розібратися, що Біблія говорить про дух, душу і тіло, чи об’єднує їх, чи розділяє? Це одне із найважчих богословських питань, яке є закритим для розуміння багатьох людей. Я не стараюсь вивести однієї богословської доктрини, моя ціль зібрати максимум інформації з Біблії, розкрити місця які говорять про дух, душу і тіло, проаналізувати їх, посортувати і визначити для себе, що насправді каже Біблія.

Всі дослідження я буду будувати на основі Біблії, а не чужих авторів. У цих тонких питаннях, основним джерелом, з якого ми будемо строїти наші висновки мусить бути тільки Біблія. Дуже важливо не підтасовувати місця під свою думку, а дослідивши все, дійти до висновку. Хоча це питання не є питанням життя і смерті, але це дуже важлива Біблійна доктрина, яка укріпляє нашу віру. На теперішній момент я недотримуюсь ні сторони дихотомістів (поділення на два), ні сторони трихотомістів (поділення на три), тому буду старатись висвітлити як одну сторону, так і другу. Отож почнемо зі слова душа, постараємося визначити, що про неї говорить Біблія і в яких обставинах, якими рисами вона наділена? Почнемо з того, що нам відомо.

У християн різних конфесій немає суперечок і розбіжностей у думці про те, що людина складається не лише із тіла, немає потреби переконувати їх у тому, що в людини є душа. Всі розуміють що людина складається мінімум із двох частин – тіла і душі, яка володіє совістю, волею, індивідуальністю. Тіло у свою чергу являє земну оболонку, в якій міститься наша душа. Вперше ми зустрічаємо згадку про душу в книзі Буття 2:7: «І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою». Отож ми бачимо факт, який дає нам Біблія, і який навіть не варто оспорювати, людина була просто порохом земним, поки Бог не вдихнув у неї життя, і тоді людина стала душею живою. Тепер ми точно знаємо звідки взялась душа в людини, її дав Бог, людина живе завдяки тому, що в ній присутня душа. Розбіжність полягає скоріше у функціях, які притаманні душі. Слово «душа» в Біблії згадується більше ніж 200 разів. Якими функціями, або можливостями наділена людська душа, що про це говорить Біблія? У першу чергу потрібно зазначити, що Біблія говорить про душу як про життя в цілому: Бут. 19:20, Бут. 32:31, Лев. 7:21 і Єр. 38:20. Потрібно враховувати образне, цілісне сприймання речей євреями. Людина без душі порох, ніщо, просто тіло, тому зрозуміло чому Біблія описує той факт, що життя людини залежить від присутності душі в тілі. У Біблії багато місць де людина описується як душа, яка має змогу торкатися і їсти, бажати якусь річ, що притаманне матеріальній частині людини – Лев. 7:21: «І якщо яка душа … буде їсти м’ясо мирної жертви…», Лев. 7:25,27; 17:15. Втор. 14:26; 23:25.

Дуже цікаво, що сам Господь говорячи про Себе використовує слово «душа»: Лев. 26:11,30; Суд. 10:16. Отож у мене не залишається сумнівів, що Біблія часто використовує слово «душа» для описання цілісної особи, яка здатна мати потреби в їжі, може гніватися, мислити не розділяючи її на матеріальне і духовне. Із читання Писання я зрозумів, що душа є безсмертною, вона не вмирає, а переходить під час смерті до Бога. В книзі Об’явлення 6:9 сказано: «І коли Він зняв п’яту печать, я побачив під жертовником душі убитих за слово Боже і за свідчення, яке вони мали». У Мф. 10:28: «І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити…», також в Екл.12:7. Отже ми бачимо на основі Біблії, що після смерті душа не вмирає і не перевтілюється.

Після смерті ми всі приймемо заплату за те, що робили на землі, і саме наша душа бере в цьому процесі безпосередню участь: Мф. 8:12, 13:42, 13:50, 22:13, 24:51, 25:30, Лк. 13:28 – про що й свідчить Біблія. Що робить душа, або що може робити? Якщо прослідкувати всі посилання, то можна дійти до висновку, що душі притаманні риси, які ми приписуємо простій людині. Вона може радіти (Пс. 34:9), зміцнятись (Пс. 18:9), сумувати (Іов. 30:25). Також має духовні потреби: прагне Бога (Пс. 41:2,3), шукає Його (Втор. 4:29). Одним словом – душа це те, що керує моїм тілом, за всі мої бажання відповідає вона. Є звичайні бажання, які притаманні тільки тілу (сон, потреба в їжі і воді, потреба у відпочинку…), але бажання спілкуватися, мати підтримку і всі інші риси, які наше фізичне тіло не потребує, притаманні нашій душі.

Ми визначили що таке душа, цікаво що про це говорить Старий і Новий Завіт, чи є різниця як описували душу до Ісуса, і що сам Ісус говорить про неї, що про неї пишуть апостоли та учні Ісуса. Отож, що сам Ісус каже про душу: «Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим» Мф. 11:29. Перед стражданнями, коли Ісус йшов молитися, Він сказав до учнів такі слова: «Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною…» Мф. 26:38. Аналогічне місце згадується і в Євангелії від Марка 14:34. Ще місце є і в Івана 12:27: «Нині душа Моя стривожена…» З цих місць ми бачимо, що сам Господь використовував слово «душа» для того щоб описати переживання і емоції, які наповнюють людину. Також у Новому Завіті Бог Отець говорить про Свою «душу» Мф. 12:18: «Це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя…» і в Євр. 10:38 «…а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя». У Новому Завіті є місце, яке вказує на те, що життя людини залежить від присутності в ній душі, Дії 20:10: «Павло, зійшовши, припав до нього і, обнявши його, сказав: “Заспокойтесь, бо душа його в ньому”». Отож ми бачимо що думка про «душу», яка являє собою сукупність відчуттів, право на вибір, відчуття свободи і смертельний смуток підтверджуються і в Новому і в Старому Завітах.

У Біблії часто використовується різні слова для описання одного і того самого предмету, ми називаємо ці слова синонімічними (слова які різні за звучанням, але одинакові за значенням). Знаючи, що Біблія говорить про душу, можна найти багато синонімів, які використовує автор для описання. Слово «серце» можливо найчастіше використовується в Біблії для заміни слова «душа». Цьому слову надаються ті самі можливості і відчуття, що і душі, наприклад впокорення – Пс. 33:19: «Близько Господь до скорботних серцем», смуток (Ін. 16:6), тривога (Ін. 14:1), горе і туга (2Кор. 2:4), радість (Ін. 16:22). У Біблії ще багато є місць, які говорять про наділення серця функціями, емоціями, які притаманні людині в цілому.

Також використовуються синонімічні слова, або, наприклад, дух (Еккл. 12:7, Лк. 1:47). Розібравшись із тим, що про душу говорить Біблія, можна повернутись до вічного питання про дихотомію і про трихотомію. Чи можна розділити дух від душі, і найголовніше питання, чи можна надати їм різні функції. Давайте спробуємо дослідити, що говорить Старий і Новий Завіт на цю тему. Слово «дух» часто в Писанні використовується як синонім слова «душа». Старий Завіт відкриває нам, що наше життя напряму залежить від духа, що в нас, Бут. 6:17: «І ось, Я наведу на землю потоп водний, щоб винищити всяку плоть, у якій є дух життя, під небесами; усе, що є на землі, позбудеться життя» і ще Бут. 7:22, Іов. 12:10, Пс. 30:6, Мф. 27:50, Одкр. 11:11… Досліджуючи Слово Боже, ми можемо спостерігати, що дух може сумувати (1Цар. 21:5), ламатись (Іов. 17:1), веселитися (Пс. 15:9). Отож, можна сміливо сказати, що слово «дух» в Біблії часто використовується як синонім душі, наділений тими ж рисами, бажаннями і потребами.

Але Новий Завіт відкриває нам цю панораму з другої сторони, надаючи цьому слову зовсім друге значення. Новий Завіт ділить всіх людей на тих, що ходять за духом і на тих, що живуть за тілом. Тільки та людина, яка прийняла Ісуса Христа за свого Спасителя, має духа від Бога і живе по духовному. Апостол Павло робить великий акцент на цю тему у своєму посланні до Римлян у восьмому розділі. Але давайте спочатку розберемося: де в людини береться дух? Я особисто чув декілька думок на цю тему, одні кажуть що дух у людині спить до моменту її покаяння, інші стверджують що дух дається автоматично в той самий момент каяття, але що про це каже нам Біблія? Писання дає декілька визначень, про те як ми отримуємо духа, але всі вони свідчать про один акт (скоріше всього це просто синоніми). Отож, перше, що можна відзначити, це те, що ми отримуємо, або приймаємо духа. Апостол Павло про це пише так: «Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: “Авва, Отче!”» Рим. 8:15, 1Кор. 2:12, 2Тим. 1:7, Гал. 4:5-7. Ці місця не залишають сумнівів про те, що саме Бог дає нам духа і саме Він приймає рішення, коли нам його дати. Ще є один цікавий момент, як Писання описує прийняття нами духа, використовуючи порівняння з народженням: «Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух. Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа» Ін. 3:6,8. Гал. 4:29. Момент покаяння можна назвати духовним народженням, або народженням від Духа Святого. Ці тексти дають змогу нам зрозуміти, що дух дається саме в момент покаяння. Ще Біблія говорить про те, що Дух Христовий живе в нас: «Якщо ж Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, який живе в вас» і «Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духа Христового не має, той і не Його» (Рим. 8:9,11).

Для того щоб визначити що таке дух, потрібно визначити для чого він нам дається, яка різниця між тією людиною яка має духа, і яка його немає? Отож при покаянні Бог дав мені духа, але яка його роль у мені? По-перше, дух дає впевненість, що ми діти Божі: «Бо всі, кого Дух Божий водить, є Божі сини» Рим. 8:14. «Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми – діти Божі» Рим. 8:16. Бог дав у наші серця Свого Духа, Який «і поклав печать на нас‚ і дав запоруку Духа в серця наші» 2Кор. 1:22, 2Кор. 5:5. По-друге, присутність духа в нас гарантує нам воскресіння з мертвих: «Якщо ж Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, який живе в вас» Рим. 8:11, 1Кор. 15:51-57, 1Кор. 6:14, 2Кор. 4:14. Це те, що також відрізняє нас від невіруючих людей, ми маємо впевненість у воскресінні.

Давайте пороздумуємо про тіло, яке ми маємо. Тіло можна порівняти з інструментом, який потрібно використовувати. Апостол Павло пише до римлян так: «Отже, благаю вас, браття: милосердям Божим, представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого» Рим. 12:1. До чого закликає нас апостол, до задоволення своїх бажань? Ні, але до повної віддачі, або посвяти всього себе на служіння. Багато християн забувають про цей заклик, догоджаючи лише своєму тілу. Яскравий приклад виконання цього вірша був сам апостол Павло, посвятивши себе повністю на місіонерство Євангелії. «Хіба не знаєте, що тіла ваші є храм Святого Духа, Який живе у вас і Якого ви маєте від Бога, і ви не свої? Бо ви куплені дорогою ціною. Отже, прославляйте Бога в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі» 1Кор. 6:19-20. Наші тіла вже не є нашими, бо ми дорого куплені Христом, і тому ми повинні ставитись до тіла як до інструменту через якого можна прославити Бога.

Роблячи висновок, можна сказати, що питання дихотомії і трихотомії, ніколи не знайде вирішення тут на землі, і буде не таким вже й важливим на Небі з Богом. Ми визначили на основі Біблії, що наша душа наділена емоціями, почуттями, силою волі, всіма відчуттями, які притаманні людині. Дух дається в момент покаяння для кращого пізнання Бога, є нашою запорукою, печаткою на день воскресіння. Тіло – це інструмент, за допомогою якого ми повинні прославляти Бога.

Я притримуюсь думки як дихотомії – людина до покаяння, так і трихотомії – людини після покаяння. Прошу вибачити за можливу єресь!!!

За матеріалами сайту: https://www.firtka.if.ua

Попередній запис

Дух, душа і тіло

Людина – надзвичайно складна істота, суперечлива, важко збагненна. Існує наука, що намагається зрозуміти людську душу, проте і в психології постійно ... Читати далі

Наступний запис

Душа і тіло для вічного життя

Святе Письмо, говорячи про людину, описує її як сотворену на образ і подобу Божу (пор. Бут 1:26-27). У християнській культурі ... Читати далі