Спочатку молитва може здатися виходом з бою, часом споглядання і роздумів про Божий погляд. Але вона відтісняє нас назад до здійснення Божої волі, звершення роботи Царства. Як співпрацівники в Бога, ми прибігаємо до молитви, щоб вона підготувала нас для такого партнерства. Карл Барт у самий розпал кризи нацистського правління, заявив, що молитва – це «справжня, правильна праця християнина». Крім того, він відмітив, що «найактивніші трудівники, мислителі і борці Божого служіння в цьому світі також були і найактивнішими молитовниками».
У сучасному Лос-Анджелесі робочий день добродійної їдальні «Catholic Worker» починається з такої молитви: «Господи, зроби нас гідними служити нашим братам і сестрам, що живуть і вмирають в убогості і голоді. Подай їм цього дня через наші руки їх насущний хліб, а через нашу чуйну любов – мир і радість».
Один з працівників-добровольців розповідав, що частенько цієї початкової молитви буває недостатньо: «Коли мене з головою захльостують непрості обов’язки нашої справи, мені доводиться іноді робити крок назад, щоб ще раз повторити слова цієї молитви. І тоді я згадую: «Ах, так! За все ж це відповідаю не я, а Бог! Не знаю як, але в нас вистачить продуктів; не знаю як, але ми встигнемо приготувати їжу; не знаю звідки, але в нас буде достатньо добровольців, щоб подати її. Не знаю як, але ми переживемо цей день».
Під час приготування їжі один з добровольців завжди виходить і молиться впродовж години. Персонал їдальні наполегливо практикує таку молитву, хоча зайва пара рук не зашкодила б і на кухні – допомогти в нарізці овочів або приготуванні кави. Вони хочуть, щоб це була Божа, а не їх праця. Усунувши молитовний час, вони відхилилися б у трудоголізм нашої культури. Крім того, раз на тиждень уся община збирається на уранішню півгодинну молитву-роздум. Для активістів з передової молитва служить частково оазисом, частково палатою реанімації.
З книги «Молитва. Чи здатна молитва змінити життя?»
