Відомо, що людина троїчна: дух, душа та тіло. У чому різниця між духом людини і її душею?
Відповідає ієромонах Марк (Левків)
Насамперед потрібно зазначити, що існують дві основні традиції розуміння складу людини: двоїчна (дихотомія) та троїчна (трихотомія). В однієї і в другої – достатньо авторитетні як захисники, так і опоненти. Тому, оскільки це питання до цього часу не вирішене, однозначно говорити, що людина троїчна чи двоїчна за своїм складом буде неправильно.
Власне, через неузгодженість святоотцівського богослів’я щодо складу людини і визначення понять «дух» і «душа» складно відповісти й на питання про різницю між ними.
Відповідно до двоїчної схеми, людина складається з душі й тіла, що відповідає біблійному вченню, де людина – істота з двома природами (тілесною та духовною), а душа й дух – синоніми. Цієї думки дотримується святий Василій Великий. Святитель Феодорит Кирський стверджує: «Не на троє ділить людину Божественне Писання, але мовить, що твориво це складається із душі та тіла». А святитель Іван Золотоустий пише, що «в людині немає жодної різниці між духом та душею, бо ці два терміни означають одне й те ж, як „тіло“ та „плоть“».
Отже, згідно з цим поглядом, душа, або ж дух, – безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя.
Троїчна схема складу людини базується на словах апостола Павла з 1-го послання до солунян: «Сам же Бог миру нехай освятить вас у всій повноті, і ваш дух, і душа, і тіло у всій цілості нехай збережеться непорочно на пришестя Господа нашого Ісуса Христа». Вона досить поширена серед православних богословів, отців та вчителів Церкви.
Душа, відповідно до цієї теорії, має те ж визначення, що й у дихотомічній. А дух – це дія, енергія, дар, якість душі. Душа невід’ємна від людини, її особистості. Священномученик Мефодій Патарський пише, що окремо душа не є людиною й окремо тіло не є людиною. Людина є тоді, коли душа й тіло з’єднані в один образ. Звідси бути живим – значить мати душу, бути душею. І навпаки, віддати, втратити душу – означає померти. Смерть – порушення цієї єдності тіла й душі. Це трагедія людини, бо в єдності душі з тілом полягає повноцінне людське життя. Тому душа, маючи в собі життя, оживотворяє тіло. Через те в Біблії термін «душа» вживається там, де йдеться про життя, цілу людину, її особистість. Душа пронизує все буття людського єства й побачити її в тілі окремо від нього – неможливо. Як кров проникає в кожну клітину людського організму, так і душа наповнює собою тіло.
Дух же не належить людині, вона ним не володіє. Щоб здобувати його, людині потрібно докладати неабияких зусиль. Адже духа можна набути, втратити, відновити. Він є джерелом і виконавцем у людині різних духовних явищ: молитви, радості, любові, миру тощо. Користуючись метафорою преподобного Симеона Нового Богослова, можна сказати, що дух людини, це ніби «душа душі людини».
Душа, на відміну від духа, є духовним тілом, сутністю. Як говорить святитель Афанасій: «Душа – сутність мисленна (розумна), безтілесна, безсмертна…». Підтримує це й святитель Феодорит Кирський: «Ми говоримо, що душа проста, розумна та безсмертна». У всьому Всесвіті немає такої сутності, як душа, звідси і її цінність: «І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні», – говорить Спаситель у Євангелії від Матфея.
Душа в людині весь час та ж сама. Допоки людина жива, душа не відділяється від тіла. Дух же приходить і відходить, він може бути забраним, може хоча б на певний час покинути людину, що не означає фізичної смерті. Дух оживотворяє людську душу, і його відхід спричиняє смерть душі, але не смерть людини. «Коли почуєш про смерть душі, то не подумай, що душа справді вмирає, адже вона безсмертна, а смерть душі – це гріх і вічна кара», – пише Іван Золотоустий. Бездуховність людини є тяжкою хворобою, але це досить часто зустрічається.
Можемо зробити висновок, що дух людини не належить їй за природою. Якщо ж душа є невід’ємною частиною людини, то дух спрямовує людину до надприродної мети – співпричастя з Богом. Перебуваючи в дусі, людина віднаходить своє дійсне призначення, реалізує себе, здобуває повноту.
Чи маємо ми дві, чи три складові? Чи складаємося ми з тіла, душі і духа, чи, все ж таки, з тіла і душі / духа?
Буття 1:26-27 каже: «І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим [і] за подобою Нашою, і нехай володарює вона над рибами морськими, і над птахами небесними, [і над звірами,] і над худобою, і над усією землею, і над усіма плазунами, що повзають по землі. І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх».
У цих віршах зазначається, що людство має деякі особливості, у порівнянні з усіма іншими створіннями. Людські істоти були призначені для стосунків з Богом і, як таких, Він наділив їх матеріальними та нематеріальними якостями. Матеріальні аспекти – це ті, які є відчутними / помітними (фізичне тіло, органи тощо) й існують стільки, скільки живе людина. Нематеріальні аспекти є невідчутними / непомітними: душа, дух, інтелект, воля, совість і т.д. Імовірно, що вони існують за межами фізичного життя індивіда.
Матеріальними і нематеріальними характеристиками володіють усі людські істоти. Очевидно, що всі люди мають тіло, яке складається із плоті, крові, костей, органів та клітин. Тим не менше, нематеріальні якості людини є предметом частих дискусій. Що Святе Письмо говорить про них? Буття 2:7 стверджує, що людина була створена з ДУШЕЮ живою. Числа 16:22: «Вони ж упали на лиця свої і сказали: Боже, Боже духів усякої плоті! одна людина згрішила, і Ти гніваєшся на всю громаду?». Цей вірш називає Господа Богом ДУХІВ, якими володіють усі люди. Приповісті 4:23: «Більше за все бережене зберігай серце твоє, тому що з нього джерела життя». Цей текст відзначає, що серце є центром людської волі й емоцій. Дії 23:1: «Павло, звівши погляд на синедріон, сказав: “Мужі-браття! Я всією доброю совістю жив перед Богом до цього дня”». Рим. 12:1-2: «Отже, благаю вас, браття: милосердям Божим, представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого, і не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена». Із наведених текстів видно, що існують різні аспекти нематеріальної частини людини і що людські істоти володіють як матеріальними, так і нематеріальними характеристиками. При цьому, даний перелік текстів є доволі поверхневим.
Таким чином, поки більшість дискусій щодо нематеріального аспекту людини точиться довкола душі і духу, Святе Письмо згадує багато інших елементів, окрім цих двох. Якимось чином вказані вище аспекти (душа, дух, серце, совість і розум) об’єднані і взаємопов’язані. Хоча, без сумнівів, душа і дух є першочерговими нематеріальними аспектами людства. Імовірно, що вони включають у себе інші аспекти.
Таким чином, беручи це до уваги, чи складається людина з двох частин (тіло і душа /дух), чи з трьох (тіло, душа, дух)? Однозначно відповісти неможливо. Існують переконливі аргументи на користь обох точок зору. Ключовий вірш записаний у Посланні до Євреїв 4:12: «Бо слово Боже живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні». Даний уривок повідомляє нам щонайменше дві речі щодо цієї дискусії: 1) душа і дух можуть бути розділені; 2) тільки Бог може зрозуміти розділення душі й духа. Ми можемо бути впевнені, що, як людські істоти, володіємо тілом, душею, духом і багатьма іншими аспектами. Тим не менше, замість того, щоб зосереджуватися на цьому, нам краще звернути увагу на Творця, завдяки Якому кожен із нас так «дивно створений» (Псалом 138:14).
За матеріалами Глобальної мережі
