20 листопада – Забарвлені

Фарисеї випробовують Ісуса, Джеймс Тіссо

Досліджуючи життя Ісуса, я незмінно дивуюся з одного факту: люди, які Його найбільше дратували, були (принаймні, – зовні) більше за інших на Нього схожі. Учені сходяться на думці, що Ісус багато в чому відповідав психологічному портрету фарисея. Він підкорявся Торі чи закону Мойсеєвому, цитував провідних фарисеїв і часто приймав їх бік у публічних спорах. Та все ж, Ісус обрав фарисеїв об’єктом Своїх найлютіших нападок. «Змії! – називав Він їх. – Породження єхидни! Дурні! Лицеміри! Сліпі поводирі! Побілені гроби!»

Що викликало в Ісуса таку реакцію? Фарисеї присвятили своє життя слідуванню за Богом, ретельно відділяли десятину, корилися щонайменшим приписам Тори і відправляли місіонерів для здобуття новонавернених. Будучи рідко замішаними в сексуальному гріху чи карних злочинах, фарисеї були зразковими громадянами.

Гнівний осуд цих людей з боку Ісуса показує, наскільки серйозно Він ставився до загрози, що виникає від отрути законництва. Його дія неявна, а симптоми ледве уловимі. Їх складно чітко розпізнати, і в пошуках вказівок на них я ретельно проглянув Новий Заповіт – особливо Луки 11 і Матвія 23, де Ісус проводить моральний аналіз фарисеїв. Я упевнений, що в нинішньому віці ця отрута є не меншою загрозою, ніж у першому.

Якщо узагальнити, то Ісус засуджував зосередженість законників на зовнішніх формах. «Ви, фарисеї, он чистите зовнішність кухля та миски, а ваше нутро повне здирства та кривди!», – казав Він. Прояви любові до Бога з часом перетворилися на спосіб справити враження на інших. В Ісусові дні релігійні люди під час коротких постів напускали на себе понурий, виснажений вигляд, пихато молилися на публіці і прив’язували до тіла фрагменти Біблії. У Своїй Нагорній проповіді Ісус засудив мотиви, що стоять за такими на перший погляд нешкідливими традиціями.

Лев Толстой, який усе життя бився з легалізмом, розумів слабкість релігії, заснованої на зовнішніх формах. За його словами, усі релігійні системи спонукають до дотримання зовнішніх правил, тобто до моралізму. На противагу цьому, Ісус відмовився встановлювати зведення правил, які Його учні могли б виконувати з почуттям виконаного обов’язку. Ознакою духовної зрілості, – доводив Толстой, – є не ваша «чистота», а усвідомлення вашої нечистоти. Саме таке усвідомлення відкриває двері для благодаті.

З книги «Що дивного в благодаті?»

Попередній запис

19 листопада – Щоденні нагадування

Подібно до нестихаючого барабанного дробу, зі сторінок Старого Заповіту постійно звучить послання про те, що цей світ обертається навколо Бога, ... Читати далі

Наступний запис

21 листопада – Приземлений погляд

Я написав про законництво частково через власні болючі зіткнення з ним, частково з упевненості, що воно являє сильну спокусу для ... Читати далі