Я виявив у Старому Заповіті стійке небажання Бога активно втручатися в хід історії. Він чекає, обирає партнера, тяжко повільно просувається вперед, здійснює декілька чудес і потім знову вичікує. У Євангеліях знову спостерігається вибух надприродної активності, завдяки випромінюваній Ісусом силі. Проте, Ісус теж втручався в події вибірково, і здійснювані Ним чудеса були не панацеєю, а знаменнями Божого правління.
Крім того, Ісус оголосив про значну зміну: «Але наступає година, – пояснив Він, – і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців». Ісус змістив Божу присутність з його традиційного положення в домі і переніс у найнесподіваніше місце: у звичайних людей.
Бог не замислював цю планету як арену для демонстрації надприродних здібностей, як би нам, людям, цього іноді ні хотілося. Бог, передусім, хоче мати особисті стосунки з творінням, любити і бути улюбленим. Відновлення таких взаємин протікало тяжко повільно, було відмічено багатьма помилками, зупинками і тупцюванням на місці. Порівняно із старозавітними історіями чудес і тріумфу воно частенько здавалося регресом. Насправді ж Новий Заповіт являє тривале, але неухильне просування до близькості з Богом.
Я знаю християн, які сумують за минулим Божим стилем могутнього Вершителя, Який скидав фараонів, зрівнював із землею стіни єрихонські і спалював дотла жерців Ваалових. Але я – ні. Я вірю, що Царство тепер поширюється за допомогою благодаті і свободи, які і були спочатку Божою метою. Я приймаю завірення Ісуса в тому, що Його відхід із землі – це крок вперед, оскільки він відкриває двері приходу Радника. Ми знаємо, як діють радники: вони не наказують і не нав’язують зміни тиском ззовні. Добрий радник працює із серцем, виводячи на поверхню прихований потенціал. Для взаємин між такими нерівними партнерами молитва стає ідеальним інструментом.
У більшості випадків Радник звертається до мене ледве уловимо, вкладаючи думки в мій розум, примушуючи усвідомити щойно відпущене уїдливе зауваження, надихаючи прийняти краще рішення, ніж я міг і хотів би, проливаючи світло на приховані небезпеки спокуси, роблячи мене чутливим до потреб інших людей. Божий Дух не кричить, а шепоче. Він приносить не замішання, а мир.
З книги «Молитва. Чи здатна молитва змінити життя?»
